ГА́ЛЬБАН Генрик (09. 09. 1870, Краків — 12. 12. 1933, Львів) — лікар-невропатолог. Закін. Яґел­лон. університет у Кракові (1896). Стажувався у Берліні та Відні (1896–99). У 1899–1905 — у Віден. університеті (від 1903 — доцент кафедри неврології і психіатрії); 1905–14 та 1920–33 — засн. і професор кафедри неврології і психіатрії Львів. університету, де водночас працював деканом мед. факультету та ректором (1933). Під час 1-ї світової війни — військ. лікар. Досліджував про­блеми клін. невропатології, діагностики та лікува­н­ня захворювань екс­трапірамід. системи, зокрема летаргіч. енцефаліту. Одним із перших описав морфол. зміни в мозку при про­гресуючому паралічі Ландрі і псевдобульбар. паралічі, клін.-невропатол. аспекти тремтячого паралічу, алкогол. полінейропатії, зміни у ЦНС при правці і спин. сухотці; звернув увагу на можливість викори­ста­н­ня гіпертермії для терапії при про­гресуючому паралічі. Створив у Львові кілька студент. гуртожитків, Дім здоровʼя для молоді, організацію «Здоровне опікува­н­ня» (1934), за­пропонував за­стосовувати лікар. обстеже­н­ня молоді, що вступає до вищих шкіл.