Гальперін Петро Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гальперін Петро Якович

ГАЛЬПЕ́РІН Петро Якович (19. 09(02. 10). 1902, м. Тамбов, Росія – 25. 03. 1988, Москва) – психолог. Д-р пед. н. (1965), проф. (1966). Засл. діяч н. РРФСР (1980). Закін. Харків. мед. ін-т (1926). У 1926–41 працював в Укр. психоневрол. ін-ті (нині Ін-т неврології, психіатрії та наркології АМНУ, Харків), де очолював лаб. психофізіології; провадив пед. діяльність у Харкові і м. Сталіно (нині Донецьк); 1941–43 – нач. лікув. частини евакошпиталю (Свердлов. обл.); від 1943 – в Моск. ун-ті: від 1971 – зав. каф. вікової психології, від 1983 – проф.-консультант. Дослідж. у галузі заг., вікової і пед. психології. Вивчав осн. закономірності розвитку психіки в антропо- та онтогенезі, формування ідеальних дій, образів і понять як елементів псих. діяльності. Автор теорій планомірно-поетап. формування розумової діяльності людини, мовної свідомості, уваги тощо.

Пр.: Развитие исследований по формированию умственных действий // Психол. наука в СССР. Т. 1. Москва, 1959; Основные результаты исследований по проблеме «Формирование умственных действий и понятий». Москва, 1965; К учению об интериоризации // Вопр. психологии. 1966. № 6; Экспериментальное формирование внимания. Москва, 1974 (співавт.); Введение в психологию. Москва, 1976; Актуальные проблемы возрастной психологии. Москва, 1978 (співавт.); Методы обучения и умственное развитие ребенка. Москва, 1985; Психология как объективная наука. Москва, 1998.

Літ.: К 80-летию со дня рождения П. Я. Гальперина // Вопр. психологии. 1982. № 5.

Н. М. Рій

Стаття оновлена: 2006