ГАЛЬПЕ́РІН Яків Борисович (псевд.: Яків Галич, Микола Первач; квітень 1921, Київ — квітень 1943, там само) — поет, публіцист. Навч. у Київ. університеті (від 1940). Друкуватися почав 1938. У 1939 отримав стипендію Наркомосу за кращі вірші про Т. Шевченка. Писав рос. та укр. мовами. У ст. «Про ямб і штамп» // «ЛГ», 1941, 20 черв. Г. ви­ступав проти тогочас. поет. стереотипів, роз­мірковував щодо напрямів подальшого роз­витку поезії. Роз­винув цю тематику в роз­відці «Література в закутні (ста­т­тя перша)» // «Літаври», 1941, 23 листоп. Запланов. продовже­н­ня не було опубл., оригінал не зна­йдено. Г. сві­домо залишився в окупов. німцями Києві, друкував свої вірші («Сміх», «Хуга йде!») у тижневику «Літаври» (1941). Створив поет. цикл «Немцы уйдут» (рукопис втрачено). Був заарешт. і страчений німцями. Низку поезій Г. опубл. в антологіях «Сто рус­ских поэтов о Киеве» (К., 2001), «Сто поэтов о любви» (К., 2002).