Гальченко Сергій Анастасійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гальченко Сергій Анастасійович

ГА́ЛЬЧЕНКО Сергій Анастасійович (12. 08. 1947, с. Пустовійти, нині Миронів. р-ну Київ. обл.) – літературознавець, архівіст. Канд. філол. н. (1987). Чл. НСПУ (2000). Закін. Київ. пед. ін-т (1970). Учителював. Від 1972 – ст. н. с., 1973–82 – зав. відділу публікацій та використання документів Центр. держ. архіву-музею літ-ри і мист-ва України; 1982–93 – вчений-хранитель фондів відділу рукописів; 1993–2003 – зав., від 2005 – пров. н. с. відділу рукопис. фондів і текстології Ін-ту літ-ри НАНУ. Одночасно 2000– 05 – ген. дир. Нац. музею Т. Шевченка. Досліджує проблеми текстології класич. літ. спадщини, укр. літ. джерелознавства, архівознавства, культурології та музеєзнавства. Автор статей, присвяч. творчості Т. Шевченка,І. Франка, В. Стефаника, В. Винниченка, І. Огієнка, Г. Хоткевича, П. Тичини, Остапа Вишні, В. Сосюри, М. Драй-Хмари, М. Рильського, В. Чумака, В. Блакитного, Ю. Яновського, М. Івченка, Г. Епіка, О. Корнійчука, А. Малишка, С. Скляренка, О. Білецького, О. Гончара, В. Стуса та ін.; сценаріїв радіо- і телепередач про творчість видатних діячів укр. культури й науки, історію рідного краю.

Пр.: Текстологія поетичних творів П. Г. Тичини. К., 1990; Грані великого таланту: До 100-річчя від дня народження П. Г. Тичини. К., 1990.

Літ.: Пелешенко Ю. Нове у тичинознавстві // СіЧ. 1992. № 5.

В. А. Бурбела

Стаття оновлена: 2006