Гамзатов Расул Гамзатович

ГАМЗА́ТОВ Расул Гамзатович (08. 09. 1923, с. Цада, Дагестан, РФ — 03. 11. 2003, Москва, похов. у рідному селі) — аварський поет, громадський і культурний діяч. Син Г. Цадаси. Член СП Дагестану (1943; від 1950 і до кін. життя — голова правління). Дійсний член Петров. академії РФ. Нар. поет Дагестан. АРСР (1959), Герой Соц. праці (1974). Держ. і міжнар. нагороди. Закін. Літ. інститут у Москві (1950). Працював учителем, поміч. реж. в Авар. театрі, ред. авар. передач Дагестан. радіокомітету. Був депутатом ВР СРСР 6–12-го скликань. Дебютував кн. віршів «Полум’яна любов і пекуча ненависть» (1943; авар. мовою). Писав також російською мовою. Тематика творів: життя Дагестану, любов, високе покликання поета. У поезіях часів 2-ї світової війни (зб. «Полум’яна любов і пекуча ненависть», 1943) звеличував героїзм захисників Батьківщини. Кн. «Відголоски війни» (1945), «Пісні гір» (1949), «Рік мого народження» (1950; Сталін. премія, 1952), «Дагестанська весна» (1955), «Високі зорі» (1962; Ленін. премія, 1963), поеми «Розмова з батьком» (1953), «Горянка» (1958) характеризуються широким діапазоном тем і мотивів, громадян. пристрастю, тонким лірич. почуттям, нац. колоритом. У зб. «В горах моє серце» (1959), «Письмена» (1963), «Мулатка» (1966), «Вірші та поеми» (1974), «Книга кохання» (1975), «Сказання» (1976), «Острів жінок» (1980), «Двадцятий вік» (1983); лірич. повісті «Мій Дагестан» (1967–71), поемах «Остання ціна» (1976), «Бережіть матерів» (1978) порушуються важливі соц. та морал.-етичні проблеми формування нової людини. Автор книжок для дітей, літ.-крит. статей, оглядів. Переклав авар. мовою низку віршів і поем Т. Шевченка. Багато поезій Г. стали піснями, найбільш популярна — «Журавлі». Укр. мовою окремі твори Г. переклали П. Тичина, А. Малишко, Д. Павличко, Б. Олійник, Д. Бобир, О. Новицький, П. Засенко, В. Коломієць, В. Підпалий, П. Осадчук, В. Мордань, А. Таран, М. Шумило.

Завантажити статтю