ГАН Ганс (Hahn Hans; 27. 09. 1879, Ві­день — 24. 07. 1934, там само) — ав­стрійський математик. Доктор філософії (1902). Член-кореспондент Віден. АН. Ви­вчав юриспруденцію у Віден. університеті (1898–99) і математику (1899–1904) у Страсбур., Мюнхен. і Ґет­тінґен. університетах. Працював в Ін­нсбруц. (1905–06) та Віден. (1906–09 і від 1921, проф.), Чернів. (1906–16, проф.) та Бонн. (1916–21, проф.) університетах. Наукові дослідже­н­ня: функціонал. аналіз, варіаційне числе­н­ня, теорія функцій дійсної змін­ної, топологія, історія та філософія математики. У математиці ві­домі теорема Гана–Банаха про продовже­н­ня лінійних функціоналів; теорема про роз­клад у ро­зумін­ні Г. в теорії міри; теорема Гана–Мазуркевича про неперервні образи від­різка; теорема Віталі–Гана–Сакса в теорії міри. Увів поня­т­тя локальної звʼязності і рефлексивності. Посмертно опубл. праці Г.: «Empirism, logic and mathematics: Philosophical papers» (Dordrecht, 1980), «Versammelte Abhandlungen» (Wien, 1995). У 1984, 1994 і 2004 у Чернівцях від­булися конференції, присвячені памʼяті Г. (дві остан­ні — між­народні).