Кривицька Леся Сергіївна
Визначення і загальна характеристика
КРИВИ́ЦЬКА Леся (Олександра) Сергіївна (дівоче — Єлисеєва; 04(16). 01. 1899, м. Чигирин Київ. губ., нині Черкас. обл. — 07. 11. 1983, Львів) — актриса. Народний артист УРСР (1954). Навч. у міському училищі, учит. семінарії у Чигирині. 1918 продовжила навч. у Київ. муз.-драм. інституті, водночас працювала у Театрі М. Садовського. 1919–20 — актриса Держ. нар. театру УНР під керівництвом М. Садовського у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельн. обл.). Разом із театром виїхала у Галичину, згодом інтернована у Дембіц. табір побл. Кракова. Від 1921 — у Львові. Працювала у мандрів. укр. трупах: 1921–22 — Театрі ім. І. Франка, 1922–23 — Укр. театрі під керівництвом М. Орда-Степняка, 1924 — Укр. театрі М. Демчишина, 1925–27 — «Укр. Придніпрян. театрі», 1927 — «Новому укр. театрі», 1927–29 — у кооперативі «Укр. театр» під керівництвом Й. Стадника, 1929–34 — Укр. театрі ім. І. Тобілевича під керівництвом В. Блавацького, 1934–36 — у театрі «Заграва», 1938–39 — Укр. нар. театрі ім. І. Котляревського. Під час нім. окупації 1941–44 виступала в Укр. театрі Львова. 1944–73 — актриса Львів. укр. драм. театру ім. М. Заньковецької. Авторка кн. «Повість про моє життя (спогади артистки)» (К., 1965). К. — лірико-драм. актриса. Володіла даром перевтілення в кожній ролі, могла бути ніжною і злою, ґротеск. і трагедій., відкритою, правдивою.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Анна, Предслава («Украдене щастя», «Сон князя Святослава» І. Франка), Маруся («Маруся Богуславка» М. Старицького), Ліда («Платон Кречет» О. Корнійчука), Оксана, Наталія Семенівна («Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницького), Кручиніна («Без вини винні» О. Островського), Любов («Любов Ярова» К. Треньова), Ольга («Три сестри» А. Чехова), Мати («Вій, вітерець!» Я. Райніса, «Поступися місцем завтрашньому дню» В. Дельмар).
Рекомендована література
Завантажити статтю
