Ганушевський Михайло

ГАНУШЕ́ВСЬКИЙ Михайло (05. 12. 1880, с. Суховоля, нині Городоцького р-ну Львів. обл. — 09. 02. 1962, с. Угорники, нині Івано-Фр. р-ну Івано-Фр. обл.) — церковний діяч УГКЦ. Батько Степана та Бог­дана-Михайла Ганушевських, дід Г.-К. Ганушевської-Козак. Навч. у Львів. (до 1901, учасник сецесії), закін. Віден. університет (1905). Висвячений 1905 Андреєм Шептицьким, від 1906 — парох у с. Гошів (нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.); від 1911 — с. Микуличин (нині Яремчан. міськради Івано-Фр. обл.), 1913–27 — на­двірнян. декан у Яремчі. Засн. укр. ко­оператив, читалень «Просвіти». 1918 організував військ. сотню, що роз­зброювала мадяр. військ. ешелони та від­правляла конфісковане майно уряду ЗУНР у Станіславі. Від 1927 — парох сіл Угорники і Микитинці (нині Івано-Фр. р-ну), декан, радник і референт Станіслав. єпис­коп. консисторії, а також голова на­гляд. ради окружного Союзу ко­оператив, «Маслосоюзу», товариства «Від­родже­н­ня». 1928 обраний депутатом Варшав. сейму від Укр. нац.-демокр. обʼ­єд­на­н­ня. 1941 заарешт. ґестапо за звинуваче­н­ням у допомозі укр. під­пі­л­лю. Після 2-ї світової війни від­мовився ви­їхати за кордон. 1950 заарешт., висланий у Хабаров. край (РФ). Реабіліт. 1956.

Завантажити статтю