Ганушевський Михайло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ганушевський Михайло

ГАНУШЕ́ВСЬКИЙ Михайло (05. 12. 1880, с. Суховоля, нині Городоц. р-ну Львів. обл. – 09. 02. 1962, с. Угорники, нині Івано-Фр. р-ну Івано-Фр. обл.) – церковний діяч УГКЦ. Батько Степана та Богдана-Михайла Ганушевських, дід Г.-К. Ганушевської-Козак. Навч. у Львів. (до 1901, учасник сецесії), закін. Віден. ун-т (1905). Висвячений 1905 Андреєм Шептицьким, від 1906 – парох у с. Гошів (нині Долин. р-ну Івано-Фр. обл.); від 1911 – с. Микуличин (нині Яремчан. міськради Івано-Фр. обл.), 1913–27 – надвірнян. декан у Яремчі. Засн. укр. кооператив, читалень «Просвіти». 1918 організував військ. сотню, що роззброювала мадяр. військ. ешелони та відправляла конфісковане майно уряду ЗУНР у Станіславі. Від 1927 – парох сіл Угорники і Микитинці (нині Івано-Фр. р-ну), декан, радник і референт Станіслав. єпископ. консисторії, а також голова нагляд. ради окружного Союзу кооператив, «Маслосоюзу», т-ва «Відродження». 1928 обраний депутатом Варшав. сейму від Укр. нац.-демокр. об’єднання. 1941 заарешт. ґестапо за звинуваченням у допомозі укр. підпіллю. Після 2-ї світ. війни відмовився виїхати за кордон. 1950 заарешт., висланий у Хабаров. край (РФ). Реабіліт. 1956.

П. І. Арсенич

Стаття оновлена: 2006