Ганушкевич Цезарій Мар’янович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ганушкевич Цезарій Мар’янович

ГАНУШКЕ́ВИЧ Цезарій Мар’янович (20. 08. 1953, с. Ярова Слобідка Дунаєвец. р-ну Хмельн. обл.) – графік і живописець. Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1985; викл. Ф. Глущук, О. Мікловда). На твор. роботі. Учасник всеукр. мист. виставок від 1983. Персон. – у Києві (1983, 1997 – двічі, 1999 – двічі, 2000 – двічі, 2001, 2002 – двічі). Працює художником-конструктором у вид-ві «Пед. преса» (від 2000). Творча манера – напівформал. реалізм. Живопис Г. – гра площин, емоційно насичених контрастів, де розгортання й дофантазовування простору – за межами полотна, оскільки цей простір досконало організований і все ж вільний від надуманості. Для творчості характерне формал.-конструктивіст. розроблення композицій та мозаїчність колориту; усе об’єднує енергія кольору, у світловому потоці якого митець почувається природно.

Тв.: серії – «Моє місто» (1999), «Натюрморти» (2000); портрети – «Подолянка», «Подільська Мадонна», «Струни вічності» (усі – 1993); «Мозаїка літа» (1996), «Філософія простору», «Осінь», «Осінь на Поділлі» (усі – 1998), «Зелений пейзаж», «Синій пейзаж» (обидва – 2000), «Вікно у вічність» (2001), «Південний мотив», «Вінок надії», «Осінь у горах», «Гарний настрій» (усі – 2001), «Верба», «Соняхи» (обидва – 2004).

Літ.: Романюк Л. Хто скаже: Коли і як народжується художник? // Жінка. 1995. № 11; Звучащая палитра Цезаря Ганушкевича // Киев. ведомости. 1997, 9 апр.; Давиденко В. Небо в горішньому вікні // Україна. 1999. № 2.

В. І. Давиденко

Стаття оновлена: 2006