Ганцов Всеволод Михайлович
ГАНЦО́В Всеволод Михайлович (25. 11(07. 12). 1892, Чернігів — 05. 10. 1979, там само) — мовознавець. Закінчив Колегію П. Ґалаґана, Петроградський університет (нині С.-Петербург, 1916; учень О. Шахматова, Л. Щерби, Я. Бодуена де Куртене). У 1916–17 викладав у ньому на кафедрі російської мови і словесності. Від жовтня 1918 — професор Київського університету, 1919–29 — науковий співробітник ВУАН: від 1920 — керівник Комісії для складання словника української живої мови, від 1924 — співредактор «Російсько-українського словника» (вийшли т. 1–3, К., 1924–33); одночасно був членом Харківської правописної комісії та автором розділу «Фонетика» у проєкті українського правопису (1926). Досліджував проблеми історії української мови, правопису та лексикографії. Розробив наукові засади діалектного членування української мови, вивчав поліські дифтонги. Досліджував автографи Т. Шевченка. Заарештований 1929, засуджений 1930 у справі «СВУ» на 8 років, 1938 — ще на 8 років, 1950 висланий у Красноярський край (РФ). 1956 звільнений, мешкав у Чернігові. Реабілітований 1989 (посмертно).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Характеристика поліських дифтонгів і шляхи їх фонетичного розвитку // Зап. Істор.-філол. відділу ВУАН. 1923. Кн. 2–3; Діалектологічна класифікація українських говорів // Там само. Кн. 4; Діалектичні межі на Чернігівщині // Зап. Укр. наук. товариства. Т. 23. Чернігів і північне Лівобережжя: Огляди, розвідки, мат. К., 1928.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
