Гаптар Максим Лукич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаптар Максим Лукич

ГАПТА́Р Максим Лукич (21. 01. 1919, с. Орловець, нині Городищен. р-ну Черкас. обл. – 02. 09. 1988, Черкаси, похов. у рідному селі) – поет. Батько В. Гаптара. Чл. СПУ (1974). Навч. в Укр. фармацевт. ін-ті (Київ, 1937–39; залишив через захворювання очей). Друкуватися почав 1961. Автор зб. «Світло» (К., 1972), «Неспокій» (К., 1977), «На ясен день» (Дн., 1982), «Осінні птахи» (К., 1988). У поезії Г. розкриваються краса рідної землі, творча праця людини як основа її повнокров., щасливого життя. Окремі вірші поета перекладено рос. мовою.

Літ.: Сингаївський М. Ріка його життя // Вітчизна. 1980. № 10; Тарнашинська Л. «Не збайдужію словом…» // Там само. 1983. № 4.

Ю. І. Осипенко

Стаття оновлена: 2006