Гаранжа Пилип Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаранжа Пилип Олексійович

ГАРАНЖА́ Пилип Олексійович (14(27). 11. 1905, с. Сотниківське, нині Ставроп. краю, РФ – 19. 11. 1984, м. Бердянськ Запоріз. обл.) – співак (бас). Засл. арт. УРСР (1953). Закін. Моск. муз. технікум (1935; викл. М. Гукова). Був солістом низки муз.-театр. закладів Москви. 1939–41 – соліст Дніпроп. робітн. опер. театру, 1945–61 – Львів. театру опери та балету ім. І. Франка. Г. володів сильним голосом густого тембру та широкого діапазону.

Партії: Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Виборний («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Батько («Катерина» М. Аркаса), Кочубей («Мазепа» П. Чайковського), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), Володимир Галицький, Кончак («Князь Ігор» О. Бородіна), Сусанін («Життя за царя» М. Глінки), Пімен («Борис Годунов» М. Мусоргського), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Кецал («Продана наречена» Б. Сметани), Стольник («Галька» С. Монюшка), Швандя («Любов Ярова» В. Енке; 1-е виконання, 1947).

Н. М. Масляк

Стаття оновлена: 2006