Гарапко Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гарапко Іван Іванович

ГАРА́ПКО Іван Іванович (30. 09. 1909, с. Завидове, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. – 12. 05. 2002, Ужгород) – скульптор. Держ. нагороди. Обл. премія ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (1999). Чл. НСХУ (1947). Закін. Вищу худож.-пром. школу у Празі (1939; викл. О. Єлена, Й. Маржатка). Працював викл. Держ. деревооброб. школи смт Ясіня Рахів. р-ну Закарп. обл. (1939–44); дир. пром. школи (1946), викл. Ужгород. худож. уч-ща (1947–58) та уч-ща приклад. мист-ва (1958–76). Учасник обл. (від 1946) і респ. (від 1957) худож. виставок. Для творчості Г. характерні простота і невимушеність, висока й своєрідна пластична культура. Улюблений прийом – монументалізов. узагальнення образів героїв. Роботи зберігаються у Закарп. краєзнав. та худож. музеях.

Тв.: «Танець дівчат» (1946), «Телятниця» (1953), «П. Милославський» (1954), «Лісоруб» (1961), «Потиск руки визволителя» (1965), «Материнство» (1969), «У полі» (1972), «Д. Захаров» (1975), «На пляжі» (1977, 1995), «Три вершники» (1984), «Ю. Гойда» (1988), «А. Ерделі» (1989), «Сімейне щастя» (1990), «Щаслива сім’я» (1991); серія «Письменники і культурні діячі Радянського Закарпаття» (1976); пам’ятники – Герою Рад. Союзу С. Вайді (1976), поету Д. Вакарову (1988).

Літ.: Іван Гарапко. Скульптура: Каталог персон. виставки. Уж., 1989; Художники Закарпаття: Альбом. Уж., 2001.

К. Є. Стельмах

Стаття оновлена: 2006