Гарапко Іван Іванович
ГАРА́ПКО Іван Іванович (30. 09. 1909, с. Завидове, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. — 12. 05. 2002, Ужгород) — скульптор. Державні нагороди. Обл. премія ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (1999). Член НСХУ (1947). Закін. Вищу худож.-пром. школу у Празі (1939; викл. О. Єлена, Й. Маржатка). Працював викл. Держ. деревооброб. школи смт Ясіня Рахів. р-ну Закарп. обл. (1939–44); дир. пром. школи (1946), викл. Ужгород. худож. училища (1947–58) та училища приклад. мистецтва (1958–76). Учасник обл. (від 1946) і респ. (від 1957) худож. виставок. Для творчості Г. характерні простота і невимушеність, висока й своєрідна пластична культура. Улюблений прийом — монументалізов. узагальнення образів героїв. Роботи зберігаються у Закарп. краєзнав. та худож. музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Танець дівчат» (1946), «Телятниця» (1953), «П. Милославський» (1954), «Лісоруб» (1961), «Потиск руки визволителя» (1965), «Материнство» (1969), «У полі» (1972), «Д. Захаров» (1975), «На пляжі» (1977, 1995), «Три вершники» (1984), «Ю. Гойда» (1988), «А. Ерделі» (1989), «Сімейне щастя» (1990), «Щаслива сім’я» (1991); серія «Письменники і культурні діячі Радянського Закарпаття» (1976); пам’ятники — Герою Рад. Союзу С. Вайді (1976), поету Д. Вакарову (1988).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 