Гаращенко Іван Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаращенко Іван Степанович

ГАРА́ЩЕНКО Іван Степанович (23. 04(05. 05). 1881, с-ще Краснокутськ, нині смт Харків. обл. – 20. 03. 1952, Нью-Йорк, похов. у м. Лінден, шт. Нью-Джерсі) – громадський і церковний діяч. Від 1893 працював у торгівлі, 1908 у Харкові заснував фірму з продажу взуття і шкіри. Займався самоосвітою. Жертвував на т-во «Просвіта», укр. книгарню й видавничі справи. 1918 власним коштом заснував у Харкові укр. г-зію ім. Б. Грінченка, яку, однак, під час воєн. дій 1918–20 розграбовано. У жовтні 1921 Г. – заст. голови на 1-му Соборі УАПЦ в Ки-єві. Організатор і меценат першої парафії УАПЦ у Харкові, титар, домігся передачі у відання УАПЦ Свято-Микол. собору і відремонтував його (у 1930-х рр. зруйнований), пожертвував на переклади й видання богослужб. книг. Зазнав переслідувань. 1936 засудж. до 3 р. таборів у Сибіру. Після звільнення йому заборонили жити у Харкові, майно конфіскували, мешкав у м. Охтирка Сум. обл. 1942 повернувся до Харкова, приєднався до руху Феофіла (Булдовського), признач. титарем щойно відновленого Благовіщен. собору. 1944 виїхав до Німеччини, від 1945 очолював Комісію в справі скликання Всецерк. Собору УАПЦ за кордоном щодо введення соборноправності (виклав свої погляди у ст. «До історії УАПЦеркви (Соборноправної)» // «Неділя», 1949, ч. 181), від 1947 – Укр. православну церк. раду, того ж року постановою Собору єпископів УАПЦ відлучений від Церкви. У серпні 1950 архієпископ Григорій (Огійчук) висвятив його на священика. 1951 виїхав до США, де служив у Свято-Троїц. храмі Нью-Йорка.

П. М. Матула

Стаття оновлена: 2006