Harvard ukrainian studies - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Harvard ukrainian studies

«HARVARD UKRAINIAN STUDIES» – науковий журнал Українського наукового інституту Гарвардського університету (м. Кембридж, шт. Массачусетс, США). 1977– 84 виходив щоквартально, від 1984 – двічі на рік. Засновники і перші гол. ред. – О. Пріцак та І. Шевченко; 1989–96 – Г. Грабович і Е. Кінан; від 1997 редагує колегія. Осн. мова вид. – англ., іноді статті публікуються франц., нім., укр., польс. та рос. Заснований як міжнар. і міждисциплінарне наук. вид. із метою утвердити україністику в її широкому культур. та істор. контекстах на світовому рівні, що зумовлено було не лише тодішнім незадовільним станом укр. студій на Зх., але й кризою рад. укр. гуманістики та україністики, її заідеологізованістю, відірваністю від світових наук. дискурсів. У перші десятиліття публікації в журналі були переважно з медієвістики, ранньо-модерної і модерної історії, славістики і слов’ян. філології, візантиністики, сходознавства, джерелознавства тощо. За перших 20 р. із 288-ми авторів, праці яких тут публікувалися, тільки 64 були українцями з походження. Кожна із дисциплін представлена світовими іменами: медієвістика (Р. Піккіо, А. Ґейштор, А. Поппе, Я. Лурія, А. Каждан, Є. Клочовський, Б. Успенський, Ф. Саймон), візантиністика (І. Шевченко, Д. Оболенський, С. Манґо, В. Тредґолд, Я. Бялостоцький), слов’ян. мовознавство та філологія (Ю. Шевельов, Г. Лант, Ф. Томсон, В. Федер, Д. Ворт, Г. Бірнбаум, М. Флаєр, Д. Фрік, Г. Ґолдблат), укр. історія (О. Пріцак, І. Лисяк-Рудницький, Я. Пеленський, Б.-Р. Боцюрків, В.-А. Серчик, З. Вуйцик, Я. Тазбір, І.-П. Химка, З. Когут, П.-Р. Маґочій, Ф. Сисин, О. Субтельний, Д. Островський, О. Толочко), славістика (В. Вайнтрауб, А. Лорд, Р.-Я. Лужни, С. Бараньчак, Д. Ранкур-Лаферієр, Х. Поморська), рос. історія (Е. Кінан, Р. Пайпс, Дж. Крейкрафт, П. Бушкович), тюркологія (Г. Інальчик, М. Беріндеї, Л. Гайда, В. Остапчук, Д. Колодзейчик), сходознавство (О. Грабар), укр. літературознавство (Ю. Луцький), політологія (З. Бжезинський). З часом акцент журналу перемістився на широке представлення модер. доби, до літературознавства і сусп. наук. Принципова традиція журналу – комплексна контекстуалізація України, закорінення її історії та культури в різних транснац. структурах і процесах, поширення джерельної бази, археографія. Водночас сторінки журналу постійно наповнені дискусією і ревізіонізмом, – напр., переоцінка Дж. Крейкрафтом київ. періоду у творчості Ф. Прокоповича, розгляд про «історичні» та «неісторичні» нації і про «неповність» укр. літ-ри І. Лисяком-Рудницьким і Г. Грабовичем. Доволі часто журнал виходить зібранням, ювіл. або темат. числом, як-от, до 350-ліття Києво-Могилян. академії (т. 8, 1984), 1000-ліття хрещення України-Русі (праці міжнар. конгресу в м. Равенні, Італія; т. 12–13, 1988–89); тематичні – «Політична і суспільна думка Вячеслава Липинського» (т. 9, 1985), «Львів: місто на перехрестях культур» (т. 24, 2000).

Літ.: Гарвардські українознавчі студії: Покажч. до томів І–XV (1977–1991). К., 1992; Nagayets O. Index of the Journal Harvard Ukrainian Studies (vol. 1–20, 1977–1996). Cambridge, 1998.

Г. Грабович

Стаття оновлена: 2006