ГА́РДІН Володимир Ро­стиславович (Гардин Владимир Ро­стиславович; справж. — Благонравов; 06(18). 01. 1877, Москва, за ін. даними — м. Твер, Росія — 28. 05. 1965, Ленін­град, нині С.-Петербург) — російський режисер, сценарист і актор. Народний артист СРСР (1947). Навч. у Київ. військ. училищі. Працював у театрах С.-Петербурга. 1907 заснував Вільний театр у Теріоках (нині м. Зеленогорськ Ленінгр. обл.), у якому ставив заборонені цензурою пʼєси «До зір», «Сава» Л. Андреєва, «Ткачі» Ґ. Гауптман­на, «Саломея» О. Вайльда. 1908 організував рос. театр у Парижі, у якому здійснив по­становку ви­став «Життя людини» Л. Андреєва і «Привиди» Г. Ібсена. На сцені від 1898, в кіно — від 1913. Реж. і сценарист фільмів: «Ключі щастя» (1913) та «Війна і мир» (1915, роль Наполеона; обидва — спільно з Я. Протазановим), «Маска смерті» (1914), «Маскарад почут­тів» (1915). Зняв також фільми: «У вогні словʼянської бурі», «Дні нашого життя» (обидва — 1914), «Влада землі» (1916), «Двадцять два нещастя» (1917). У 1919 — засн. і 1-й дир. Держ. кіно­школи (згодом ВДІК). 1920 — зав. майстерень кінорежисури Наркомосу. 1922–24 працював на кінофабриках Всеукр. фотокіно­управлі­н­ня (Ялта, Одеса), де по­ставив низку фільмів, зокрема «Оста­н­ня ставка містера Ен­ніока» («Двобій»), «По Європі блукає примара» (обидва — 1922), «Поміщик», «Отаман Хміль» (обидва — 1923), «Остап Бандура» (1924), «Поет і цар» (1927, спів­авт.), «Кастусь Калиновський» (1928) та ін. Г. — автор «Воспоминаний» (Москва, 1949, т. 1; 1952, т. 2).