Краснобрідський монастир зіслання святого духа ЧСВВ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Краснобрідський монастир зіслання святого духа ЧСВВ

КРАСНОБРІ́ДСЬКИЙ МОНАСТИ́Р ЗІСЛА́ННЯ СВЯТО́ГО ДУ́ХА ЧСВВ Розташ. побл. с. Красний Брід (округ Меджилабірці, Словаччи­на). За переказами, історія монастиря розпочинається на поч. 14 ст., коли старець, зцілившись водами місц. криниці, звів каплицю. Пізніше коштом князя Ф. Коріятовича зведено келії для ченців і дерев’яну церкву на честь св. Катерини. Через де­який час монастир став одним із центрів поширення православ’я. 1603 за наказом графа В. Друґета був спалений. Відбудував його після 1614 граф Юрій ІІІ Друґет спільно з перемишл. єпи­скопом А. Крупецьким із метою поширення уніатства. 1651–64 – резиденція єпископа Петра Петровича. Під час повстання під кер-вом Ференца ІІ Ракоці 1708 знову зруйнований. За наказом єпископа Бізанція 1729–59 монастир частково відновлено, зокрема 1752 побудовано муров. храм на честь Зіслання Св. Духа. Упро­довж кількох століть обитель була місцем паломництва, де тричі на рік збиралися русини. При цьому молоді пари часто брали шлюб у монастир. церкві, тому влада вважала паломництва «ярмарками на дівчат» і без­результатно забороняла їх королів. указами (1520 та 1552). У 1759 в монастирі остаточно сфор­мувалася раніше засн. школа, яка мала гуманітар., філос., богослов. відділи (припускають також існування іконопис.) та підтримувала зв’язки з братськими шко­лами у Сяноку (Польща), Льво­ві та ін. містах України. Се­ред її учителів – М. Шугайда (засн. школи та ігумен монастиря 1755–58 і 1769–75), С. Ковей­чак (ігумен 1762–66), І. Мирський, В. Феєр (обидва викладали мови, зокрема лат., угор., нім., сло­в’ян­ську, перший – 1772–75, другий – 1776–79), Й. Змій-Микло­шик (керував 1809–14 іконопис. відділом; створив тут картини «Краснобрідський ярмарок на дівчат» і «Земплинське весілля»). У школі навч., а потім також викладав філософ А. Коцак. 1863–72 в обителі перебував лікар і церк. діяч із Волині В. Терлецький. 17 червня 1821 тут єпископ Мукачівський О. Пов­чій висвятив на першого єпископа Пряшів. греко-катол. єпар­хії Г. Тарковича, який подарував монастир. школі частину своєї б-ки, як і О. Духнович 1859. Ста­ном на 1891 у б-ці було бл. 2 тис. томів книг, зокрема чес. літопис 1541 і законодавство 1569, Ос­­трозь­ка Біблія 1581, словники 16 ст. На поч. 1-ї світ. війни монахи залишили обитель і перейшли до василіян. монастиря у м-ку Марія-Повч (нині Угорщина). 1915 обитель зруйновано. 1974 протоігумен М.-І. Поташ таємно освятив відновлену каплицю Покрови Пресвятої Богородиці (1759), де від 1998 зберігається святиня обителі – Краснобрідська чудотворна іко­на Пресвятої Богородиці (14 ст.). 1998–2002 побл. руїн колиш. мо­настиря побудовано нову обитель із каплицею на честь блаженного П.-П. Ґойдича. 2002 тут відкрито новіціат. Настоятель – протоігумен В. Седлачек (від 2005), кількість насельників – 13 осіб.

Літ.: Заклинський К. Нарис історії Краснобрідського монастиря // Наук. зап. Музею укр. культури у Свиднику. 1965. Т. 1; Олекса Л. Історико-археологічне дослідження у Красному Броді в 1976 році // Там само. 1982. Т. 10; Слепцов І. Як быв зрунованый Красно­брідськый монастырь // Русин. 1993. № 3; J. V. Timkovič. Letopis Krásno­brod­ského monastiera, alebo kúsok zo sláv­nych dejín greckokatolíkov na Slovensky. Prešov, 1995; Його ж. Dejiny baziliáns­ke­ho monastyra v Krásnom Brode od 9 sto­ročia po súčasnost’. Košice, 2009.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2014