Гаркавий Ілля Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаркавий Ілля Іванович

ГАРКА́ВИЙ Ілля Іванович (31. 07. 1888, с. Мусієнкове, нині Магдалинів. р-ну Дніпроп. обл. – 01. 07. 1937) – радянський військовий діяч. Орден Червоного Прапора (1928). Закін. військ. уч-ще (1916). Під час 1-ї світ. війни – поручник рос. армії. У 1917 – чл. полкового ком-ту, голова Кишинів. ради солдат. депутатів, один із організаторів Червоної гвардії в м. Тирасполь (нині Молдова). Від січня 1918 – у Червоній армії: комендант р-ну Окремої армії Одес. військ. округу. В лютому 1918 вступив до РСДРП(б). Був пом. військ. кер. Воронез. губерн. військ. комісаріату; у квітні–травні 1919 – в. о. начштабу 9-ї армії; липні– серпні 1919 – начштабу 45-ї стрілец. дивізії. Під час Пд. походу військ. частин 12-ї армії у серпні–жовтні 1919 – в. о. нач. 45-ї дивізії; 1919–21 – її начштабу; 1921–22 – начштабу військ України і Криму. В подальшому перебував на команд. посадах, зокрема від 1935 – командувач військами Урал. військ. округу. Чл. Всерос. ЦВК і ЦВК СРСР. 11 березня 1937 заарешт., розстріляний. Реабіліт. 1956.

Літ.: Сувениров О. Ф. Трагедия РККА: 1937–1938. Москва, 1998.

О. Й. Щусь

Стаття оновлена: 2006