ГА́РНИЧ-ГАРНИ́ЦЬКИЙ Євген Федорович (29. 01(10. 02). 1862, Харків — 1919, Київ) — спортивний діяч. Син дворянина, професора хімії. Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1889). Започаткував роз­виток важкої атлетики в Україні, заснувавши 1895 у Києві атлетичний гурток (від 1899 — Атлетичне товариство, від 1901 — Атлетичне і гімнастичне товариство, від 1909 — Гімнастичне товариство «Сокіл»). Керував під­готовкою І. Під­дубного з французької боротьби. Ініціював проведе­н­ня першостей Пів­ден­но-Західного краю 1908–16 з важкої атлетики, боротьби, гімнастики та інших видів спорту, пере­можців нагороджували срібним Кубком імені Є. Гарнича-Гарницького. Входив до складу журі (як голова і член журі) чемпіонатів Російської імперії 1897–1916. Член Київського олімпійського комітету, один із організаторів 1-ї Російської олімпіади в Києві (1913). Член Всеросійської спілки важко­атлетів (1912; від 1916 — за­ступник голови). Президент спортивного товариства «Санітас» (1914). Обирався начальником гавані, віце-командором київського яхт-клубу (заснованого 1887 з його ініціативи).