Гарцман Матвій Давидович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гарцман Матвій Давидович

ГА́РЦМАН Матвій Давидович (справж. ім’я – Мотл; 16(29). 10. 1909, м. Бердичів, нині Житомир. обл. – 15. 12. 1943) – поет. Дід М. Вайсберґа. Чл. СПУ. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. євр. відділ. Моск. ун-ту (1934), аспірантуру Ін-ту євр. культури АН УРСР (1936). Друкувався від 1926. Г.-поет – патріот, оптиміст і життєлюб, мрійник, який знаходив у буденному прекрасне. Автор зб. «» («Моя друга молодість», Х.; К., 1931), «–» («Ми – сини», 1932), («Добрий ранок, моя країно!», К.; Х., 1939), («Золоті факели», К., 1939), « («Спів і меч», К., 1939), «» («Братерський привіт», К.; Х., 1939), поеми «» («Кохання Рахілі», К., 1940). Його останню поему, напис. на фронті, опубл. у зб. «» («До перемоги», Москва, 1944). Переклав деякі твори О. Пушкіна, Т. Шевченка, І. Франка. Укр. мовою окремі твори Г. перекладали В. Сосюра, А. Малишко, М. Зісман, Л. Зимній, А. Кацнельсон та ін. Загинув на фронті.

Тв.: укр. перекл. – Поезії та балади. Х., 1940; Поезії. К., 1955; 1966; Пісні та балади. К., 1967.

Літ.: («Лексикон нової єврейської літератури», т. 2, Нью-Йорк, 1960); Гарцман Ш. Стихи погибшего поэта // Евр. вести. 1994, май; Бейдер Х. Этюды о еврейских писателях. К., 2003.

М. Ю. Костриця, А. Г. Кержнер

Стаття оновлена: 2006