Гаршин Євген Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаршин Євген Михайлович

ГА́РШИН Євген Михайлович (15(27). 08. 1860, Харків – 1931, Ленінград, нині С.-Петербург) – літературний критик, мемуарист, археолог. Дійс. чл. Рос. археол. т-ва. Навч. у Харків. ун-ті (1879– 81), закін. С.-Петербур. ун-т (1884). Від 1886 працював викл. у г-зіях та уч-щах С.-Петербурга. Був дир. Таганроз. (Росія) і Сімфероп. (1912–14) комерц. уч-щ, в остан. реформував навчал. процес, заохочував дітей крим. татар до навчання. 1914 отримав чин дійс. стат. радника, вийшов у відставку. Жив у Ялті. Літ. діяльність розпочав 1878 у г. «Харьков». У 80-х рр. публікував біогр. нариси в «Историческом вестнике», серед них – «Шевченко в ссылке» (1886, № 1) – перше докладне дослідж. про невольничі літа поета, яке започаткувало цілу низку публікацій на цю тему. У періодиці опублікував низку спогадів про брата – письменника В. Гаршина. Упорядкував посібник для серед. навч. закладів «Русская литература ХХ в. Опыт истории новейшей русской словесности в биографиях и образцах» (у 3-х вип., 1891–95). Займався також археологією, зокрема 1888 видав допоміжник «Курганы, их раскопки, исследования и нахождения кладов».

Літ.: Соколов В. П. Гаршин // Истор. вест. 1916. № 4; Рудницький Г. Директор комерційного училища // КСв. 1995, 21 січ.

Г. А. Рудницький

Стаття оновлена: 2006