Гасик Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гасик Михайло Іванович

ГА́СИК Михайло Іванович (30. 06. 1929, с. Семенiвка Пологів. р-ну, нині Запорiз. обл.) – фахівець у галузi металургiї. Д-р тех. н. (1969), проф. (1971), акад. НАНУ (1990). Іноз. чл. АН Грузії (2002), РАН (2005). Засл. діяч н. і т. України (1999). Держ. премії України у галузі н. і т. (1977, 1998, 2004). Премія ім. Є. Патона (1995). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2004). Закiн. Днiпроп. металург. iн-т (1954), де відтоді й працює (нині Нац. металург. академія України): від 1971 – проф., від 1973 – зав. каф. електрометалургії, водночас 1973–86 – декан електрометалург. ф-ту. Наук. працi стосуються електрометалургiї сталi, феросплавiв та спецсплавiв, електротермiї неорганiч. матерiалiв, розробки технол. процесiв одержання сталi i сплавiв, кольор. металiв методом електрометалургiї. За розробками та актив. участі Г. впроваджені нові технології та споруджені нові пром. об’єкти на електрометалург. підпр-вах України (Запоріз., Нікопол., Стаханів. з-ди феросплавів, Запоріз. алюмінієвий комбінат, з-д «Дніпроспецсталь»).

Пр.: Колесная сталь. К., 1985 (співавт.); Теория и технология производства ферросплавов. Москва, 1988 (співавт.); Марганец. Москва, 1990; Металлургия марганца Украины. К., 1996 (співавт.); Силикотермия марганца. Дн., 2000 (співавт.); Хром Казахстана. Москва, 2001 (співавт.).

Літ.: 70-річчя академіка НАНУ М. І. Гасика // Вісн. НАНУ. 1999. № 6.

М. І. Дробноход

Стаття оновлена: 2006