Гасин Олекса - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гасин Олекса

ГА́СИН Олекса (псевд. – Лицар; 08. 07. 1907, с. Конюхи, нині Стрий. р-ну Львів. обл. – 31. 01. 1949, Львів) – громадсько-політичний та військовий діяч. Чл. ОУН (1930). Закін. школу підхорунжих польс. армії. Брав участь у виданні «Бюлетеню крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ». У 1934 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька (нині м. Береза, Білорусь). 1935–36 – референт Крайової екзекутиви ОУН на зх.-укр. землях. 1938 таємно виїхав з Польщі, працював у Німеччині та Австрії у військ. референтурі Проводу ОУН. Разом з Є. Коновальцем написав «Військовий підручник», уклав військ. термінол. словник укр. мовою. Від 1939 – шеф військ. референтури Краків. проводу ОУН(б), від березня 1941 – Проводу ОУН(б). Напередодні 2-ї світ. війни викладав на краків. старшин. курсах ОУН. Співавтор «Єдиного генерального плану» зброй. повстання проти рад. влади. Організував і командував таєм. старшин. школою у Львів. обл. 1940–41 та від 1947 – чл. Проводу ОУН. Після Акта проголошення незалежності України 30 червня 1941 обраний заст. військ. міністра в Укр. держ. правлінні. В цьому ж році був заарешт. ґестапо. 1942 працював військ. інструктором ОУН. Від 1943 – заст. ком-ра штабу УПА, брав участь у створенні Укр. нар. самооборони в Галичині. Підтримав рішення 3-го Надзвичай. великого збору ОУН (серпень 1943) про демократизацію програми ОУН і двофронтову боротьбу УПА проти нацистів і СРСР. Від 1946 – шеф Гол. військ. штабу УПА, від 1947 – чл. Гол. командування УПА. 1948 підвищений до рангу полковника. Один з провід. розробників тактики підпілля ОУН у післявоєн. період. 1949 потрапив у засідку і застрелився. Дружина 1950 засуджена до 10 р. таборів. 1952 УГВР посмертно підвищила Г. до звання генерал-хорунжого.

Літ.: Веденєєв Д., Шаповал Ю. Пастка для «Лицаря» // Військ.-істор. альманах. 2002. № 1; Дем’ян Г. Генерал УПА Олекса Гасин – «Лицар». Л., 2003.

Д. В. Веденєєв

Стаття оновлена: 2006