Гаспарян Ашот Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ГАСПАРЯ́Н Ашот Михайлович (04(17). 06. 1902, Баку — 30. 10. 1970, Ленін­град, нині С.-Петербург) — лікар-уролог. Доктор медичних наук (1940), професор (1940). Навч. у Бакин. університеті (1921–23), закін. 2-й Моск. університет (1926). Від­тоді працював у 1-му Моск. мед. ін­ституті: у 1936 — завідувач кафедри урології; 1937–44 — ректор 1-го Харків. мед. ін­ституту, де 1938 заснував каф. урології; 1944–48 — ректор, одночасно — засн. (1944) і зав. (до 1951) каф. урології Одес. мед. ін­ституту; від 1952 — завідувач кафедри урології 1-го Ленінгр. мед. ін­ституту. Засн. і голова Всерос. наук. товариства урологів (від 1965). Досліджував про­блеми нирковокамʼяної хвороби, урол. онкології, техніки хірург. втручань при лікуван­ні травм органів сечо­статевої системи та туберкульозу сечової системи. За­пропонував ковзний по­стій. катетер, а також термометрію нирк. мисочок, сечового міхура та уретри.

Пр.: Камен­ная болезнь мочевого пузыря. Москва, 1932; Отдален­ные результаты операции внутрен­ней уретротомии. Москва, 1934; Хирургическое лечение мужского бесплодия. Москва, 1935; Новый принцип применения по­стоян­ного катетера при вос­становлении поврежден­ной уретры. Чкалов, 1942; Пластика мочевого пузыря отрезками тонкой кишки. Ярославль, 1959 (спів­автор); Очерки по истории отечествен­ной урологии. Ленин­град, 1971 (спів­автор).

Літ.: Вчені Харківського державного медичного університету (1805–2005). Б. м. р..

Ж. М. Перцева

Завантажити статтю