Гаспарян Ашот Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гаспарян Ашот Михайлович

ГАСПАРЯ́Н Ашот Михайлович (04(17). 06. 1902, Баку – 30. 10. 1970, Ленінград, нині С.-Петербург) – лікар-уролог. Д-р мед. н. (1940), проф. (1940). Навч. у Бакин. ун-ті (1921–23), закін. 2-й Моск. ун-т (1926). Відтоді працював у 1-му Моск. мед. ін-ті: у 1936 – зав. каф. урології; 1937–44 – ректор 1-го Харків. мед. ін-ту, де 1938 заснував каф. урології; 1944–48 – ректор, одночасно – засн. (1944) і зав. (до 1951) каф. урології Одес. мед. ін-ту; від 1952 – зав. каф. урології 1-го Ленінгр. мед. ін-ту. Засн. і голова Всерос. наук. т-ва урологів (від 1965). Досліджував проблеми нирковокам’яної хвороби, урол. онкології, техніки хірург. втручань при лікуванні травм органів сечостатевої системи та туберкульозу сечової системи. Запропонував ковзний постій. катетер, а також термометрію нирк. мисочок, сечового міхура та уретри.

Пр.: Каменная болезнь мочевого пузыря. Москва, 1932; Отдаленные результаты операции внутренней уретротомии. Москва, 1934; Хирургическое лечение мужского бесплодия. Москва, 1935; Новый принцип применения постоянного катетера при восстановлении поврежденной уретры. Чкалов, 1942; Пластика мочевого пузыря отрезками тонкой кишки. Ярославль, 1959 (співавт.); Очерки по истории отечественной урологии. Ленинград, 1971 (співавт.).

Літ.: Вчені ХДМУ.

Ж. М. Перцева

Стаття оновлена: 2006