Гвоздик Кирило Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гвоздик Кирило Васильович

ГВО́ЗДИК Кирило Васильович (10(22). 07. 1895, с. Ребедайлівка, нині Канів. р-ну Черкас. обл. – 20. 07. 1981, Київ) – живописець і монументаліст. Чл. АРМУ (1927– 32), СХУ (1956). Закін. Київ. худож. ін-т (1929; викл. М. Бойчук). Працював у ньому викл. (1932– 33). Учасник мист. виставок від 1924. Брав участь у розписах санаторію ім. ВУЦВК на Хаджибеїв. лимані в Одесі (1928). Заарешт. 2 листопада 1936 за звинуваченням у контррев. терорист. діяльності, засудж. до 10 р. виправно-труд. робіт, до 5 р. позбавлення прав. Засланий до Владимира (РФ), згодом – до Соловец. і Норил. концтаборів. 1947 повернувся до рідного села. 17 жовтня 1949 засудж. на довічне ув’язнення. Перебував на засланні у Краснояр. краї (РФ). Реабіліт. 1956. Осн. роботи – у галузях станк. і монум. живопису. Роботи зберігаються в НХМ.

Тв.: «Селянин у біді» (1927), «Пастушки», «Пастух із коровою», «Розгром поміщицької садиби», «Землеустрій» (усі – 1928), «Радіо на селі», «Сніданок комунарів» (обидва – 1929).

Літ.: Мусієнко О. Олтар скорботи // КС. 1995. № 3.

Н. О. Саєнко

Стаття оновлена: 2006