Гевеке Павло Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гевеке Павло Павлович

ГЕВЕ́КЕ Павло Павлович (03(16). 06. 1908, м. Кашира, нині Моск. обл., РФ) – скульптор. Чл. НСХУ (1948). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. худож. ін-т (1938; викл. М. Гельман, Б. Кратко). Осн. галузі – станк. та монум. скульптура. Учасник респ. мист. виставок від 1939. Персон. – у Донецьку (1969). Автор ціліс. композицій, пластич. образів, наповнених динамікою та експресією. Роботи зберігаються у музеях Донеччини.

Тв.: портрети – «Т. Шевченко в Україні», М. Курако (обидва – 1952), геолога Л. Лутугіна (1953); «Перші вимоги» (1955), «Д. Менделєєв у шахті» (1958); пам’ятник Б. Хмельницькому (1964), архіт.-скульптур. меморіал пам’яті полеглих воїнів під час 2-ї світ. війни у смт Старобешеве Донец. обл. (1970), пам’ят. знак на місці стоянки запороз. козаків (1977, м. Селідове Донец. обл.), «А. Куїнджі. Ніч на Дніпрі» (1982).

Літ.: Илюшин С. Скульптор П. Гевеке // Донбасс. 1965. № 3; Його ж. Коли оживає камінь // Рад. Донеччина. 1967, 11 листоп.; Удовиченко Є. Почерк майстра // Там само. 1983, 1 лип.

Р. Г. Клименко

Стаття оновлена: 2006