Геєць Валерій Михайлович
ГЕ́ЄЦЬ Валерій Михайлович (20. 04. 1945, с. Сезьки Ічнян. р-ну Черніг. обл.) — економіст. Доктор економічних наук (1988), професор (1991), академік НАНУ (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (2002). Державна премія України в галузі науки і техніки (2002). Премії ім. О. Шліхтера АНУ (1992), ім. В. Михалевича НАНУ (2006). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2004, 2008, 2011). Закін. Київський університет (1968). Відтоді працював у Інституті економіки НАНУ (Київ): 1979–86 — завідувач відділу екон.-матем. моделювання, 1987–97 — завідувач відділу моделювання екон. розвитку; від 1997 — директор Інституту економіки та прогнозування НАНУ (Київ). Академік-секретар Відділення економіки (1998–2015 та від 2025), віце-президент (2009–15), член Президії (від 2015) НАНУ. Голова ради НБУ (від 2005). Головний редактор журналу «Економіка і прогнозування» (від 1999). Досліджує проблеми макроекономіки, динаміки та структури економіки, екон.-матем. моделювання, прогнозування перспектив розвитку економіки. Розробив концепцію та методологію дослідження і прогнозування розвитку економіки шляхом детермінації теорії росту та його регулювання як цілісної системи. Обґрунтував стратегію розвитку економіки України на довгострокову перспективу, за якою узгоджено та гармонізовано цільові орієнтири стабільного економічного зростання, інституційних перетворень, інноваційно-інвестиційної модернізації економіки, структурно-технологічного оновлення й інтеграції на цій основі у світову економіку. Висунув нову концепцію економічного зростання в умовах нестабільності.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Прогнозирование показателей развития экономики (на примере союзной республики). К., 1975; Прогнозирование динамики и структуры общественного производства союзной республики. К., 1987; Отраслевое прогнозирование: метод. и организац. аспекты. К., 1990; Економіка України: моделі реформування, зміна структури та прогноз розвитку. К., 1993; Стратегія змін структури економіки України. К., 1993 (співавтор); Економічні ініціативи: від кризи до росту. К., 1994 (співавтор); Трансформація моделі економіки України: ідеологія, протиріччя, перспективи. К., 1999 (співавтор); Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання. К., 2000 (співавтор); Нестабільність та економічне зростання. К., 2000; Інноваційна стратегія українських реформ. К., 2002 (співавтор); Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. К., 2003 (співавтор); Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні. Х., 2003; Україна у вимірі економіки знань. К., 2006 (співавтор); Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство. Х., 2006 (співавтор); Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: У 3 т. . К., 2007 (співавтор); Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів. Ч. 1–2. К., 2008 (співавтор); Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку. К., 2009; Феномен нестабільності — виклик економічному розвитку. К., 2020; Формування засад національно укоріненої стійкості та безпеки економічного розвитку України в умовах гібридної системи «мир — війна». К., 2025 (співавтор).
Людина 