Гейнош Войцех
ГЕ́ЙНОШ Войцех (Hejnosz Wojciech; 03. 04. 1895, с. Буди Ланьцутські, Галичина — 22. 06. 1976, похов. у м. Торунь, Польща) — польський історик права, архівіст. Доктор права (1924). Закін. Львівський університет (1924). Відтоді працював у судовій системі, зокрема у 1929 був міським суддею м. Дрогобич (нині Львів. обл.); 1936–37 продовжував освіту у Празі та Відні; 1937–39 — д-р польс. права, доцент Львів. університету. Досліджував пережитки соц. інститутів та соц. груп, які збереглися в Галиц. землі з княжих часів. Проаналізував т. зв. служебник людей, які підлягали давньому руському праву і частина яких з часом поповнювала ряди дрібної укр. шляхти. Цій тематиці присвяч. праці «Ius Ruthenicale. Przeýytki dawnego ustroju na Rusi Halickiej w XV wieku» (1928) та «Fragmenty iuris Ruthenici na Rusi Czerwonej pod koniec średniowiecza» (1930; обидві — Львів). У монографії «Zagadnienie niewoli na Rusi Czerwonej pod koniec średniowiecza w świetle stosunków prawnych Polski i krajów sąsiednich» (Lwów, 1933) розкрив питання, пов’язані з існуванням невільництва у Галичині в пізньому середньовіччі.
Рекомендована література
- T. Koba-Ryszewska. Jubileusz prof. dr Wojciecha Hejnosza // Archiwista. 1974. № 37;
- K. Jasiński. Wojciech Hejnosz // Zapiski Historyczne. 1977. Zeszyt 3.
Завантажити статтю
Людина 
