Гейнош Войцех - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гейнош Войцех

ГЕ́ЙНОШ Войцех (Hejnosz Wojciech; 03. 04. 1895, с. Буди Ланьцутські, Галичина – 22. 06. 1976, похов. у м. Торунь, Польща) – польський історик права, архівіст. Д-р права (1924). Закін. Львів. ун-т (1924). Відтоді працював у судовій системі, зокрема у 1929 був міським суддею м. Дрогобич (нині Львів. обл.); 1936–37 продовжував освіту у Празі та Відні; 1937–39 – д-р польс. права, доц. Львів. ун-ту. Досліджував пережитки соц. ін-тів та соц. груп, які збереглися в Галиц. землі з княжих часів. Проаналізував т. зв. служебник людей, які підлягали давньому руському праву і частина яких з часом поповнювала ряди дрібної укр. шляхти. Цій тематиці присвяч. праці «Ius Ruthenicale. Przeýytki dawnego ustroju na Rusi Halickiej w XV wieku» (1928) та «Fragmenty iuris Ruthenici na Rusi Czerwonej pod koniec średniowiecza» (1930; обидві – Львів). У монографії «Zagadnienie niewoli na Rusi Czerwonej pod koniec średniowiecza w świetle stosunków prawnych Polski i krajów sąsiednich» (Lwów, 1933) розкрив питання, пов’язані з існуванням невільництва у Галичині в пізньому середньовіччі.

Літ.: T. Koba-Ryszewska. Jubileusz prof. dr Wojciecha Hejnosza // Archiwista. 1974. № 37; K. Jasiński. Wojciech Hejnosz // Zapiski Historyczne. 1977. Zeszyt 3.

Є. І. Лісовська, Ю. П. Зазуляк

Стаття оновлена: 2006