Красноголовець Олександр Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красноголовець Олександр Сергійович

КРАСНОГОЛО́ВЕЦЬ Олександр Сергійович (06. 12. 1951, с. Галіївка Чуднів. р-ну Жи­­томир. обл.) – скульптор. Закін. Київ. худож. ін-т (1978; майстер­ня М. Вронського). Відтоді працював викл. Вижниц. уч-ща приклад. мист-ва (Чернів. обл.); у Києві: 1979–86 – викл. Респ. худож. серед. школи; від 1986 – зав. експозиц. відділу, ст. мето­дистом, кер. дит. експерим. гурт­ка скульптури Дит. картин. галереї; від 1991 – скульптором кооперативу «Ікар»; від 1994 – у Нац. пед. ун-ті: від 2003 – доц. каф. образотвор. мист-ва. Уклав навч. посібник «Основи скульп­тури» (К., 2008). Від 1987 – учас­­ник міських, всеукр. худож. виставок. Персон. – у Києві (1987, 2011). Автор портретів, композицій, пам’ятників, монументів, медалей. Роботи К. вирізняють­ся внутр. експресією, імпресіоніст. манерою виконання, витон­ченою пластикою і тонким моделюванням форми, тяжінням до психологізму та загострено­сті емоцій. Реконструював барельєфні зображення для саркофага в Маняв. Скиті (Івано-Фр. обл., 2006). Окремі роботи збе­рігаються у Музеї Нац. пед. ун-ту.

Тв.: погруддя – Героя Рад. Союзу П. Не­­фьодова (1974, Алея героїв Лютіз. плацдарму, Вишгород. р-н Київ. обл.), П. Сагайдачного (1991, Музей гетьман­ства, Київ), М. Драгоманова (1995), В. Ан­­друщенка (2004), Піфагора, Платона, Аристотеля, Ґ. Геґеля, І. Канта, Ф. Ніцше, А. Камю, К. Ясперса (усі – 2010); станк. скульптура – «Батько» (1981), «Мати» (1989), «Сестра Галина» (1990); пам’ятники – «Прощання матері з сином-воїном» (1982), М. Драгоманову (2002, Київ); композиції – «Поет» (1982), «Пам’яті Ф. Шопена» (1983), «Повій, вітре, на Вкраїну» (1984), «Прадавня терапія» (1985), «За наукою. Миколка» (1996), «Купальниця з метеликом» (2002), «Козак у дозорі» (2007), «Оголена» (2009), «Жіночий торс» (2011); рельєфи – композиція «Сім’я» (1983), панно «Наукова думка» (1992), до камінів – «Древо пізнання», «Дволикий Янус» (обидва – 1993); маска А. Міцкевича (1987); монум. панно «Алегорія ткацтва» (1993), триптих «Історія друкарства» (1994); портрети – М. Драгоманова (1994; 2002), А. Малишка (1997), Г. Костюка (1998), Д. Ніколенка, Ф. Жар­­чинського (обидва – 1999), Г. Волинки (2001), матері (2003), О. Падалки (2005), Я.-А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, К. Ушинського, М. Пирогова, А. Макаренка, В. Сухомлинського (усі – 2008); монумент «Берегиня» (2004, с. Забір’я Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.); ювіл. медаль «Ректорові На­­ціонального педагогічного університету М. Шкілю – 70 років» (2004); ескізні проекти пам’ятників – Т. Шевченку (2006), Г. Костюку (для Ін-ту психології НАПНУ, Київ, 2009), О. Довженку (для м. Глухів Сум. обл., 2011).

Літ.: Руденко Ю. І пломеніє його погляд любов’ю до України // Освіта. 2002, 29 трав.–5 черв.; Осадча К. Хранитель­ка забірян – Берегиня // Новий день. 2004, 7 груд.

О. Л. Шевнюк

Статтю оновлено: 2014