Геліотерапія

ГЕЛІОТЕРАПІ́Я (від геліо... і терапія) — один з методів кліматотерапії, що перед­бачає за­стосува­н­ня з лікувальною та профілактичною метою дії сонячного ви­промінюва­н­ня без­посередньо від Сонця (прямого), від небесного склепі­н­ня (роз­сіяного) або від поверх­ні різних предметів (від­битого) на повністю або частково оголену людину (сонячно-повітряні ванни). Викори­ста­н­ня соняч. ви­промінюва­н­ня з цією метою ві­доме здавна. Так, у Стародав. Єгипті фараон Аменхотеп ІV Ехнатон (14 ст. до н. е.) з дружиною Нефертіті та дітьми при­ймали сонячні ванни у баштах, збудованих на честь бога сонця Атона. Геродот також від­значив позитив. вплив соняч. тепла, а Гіп­пократ використовував сонячне ви­промінюва­н­ня для лікува­н­ня різного роду ран. Згодом К. Ґален, Авіцен­на, Фар, Дебрейнер, А. Ріклі, І. Малешот, Е. Бебіт здійснювали наук. дослідж. з метою виявле­н­ня впливу Г. на стан здоровʼя людини.

Осн. діючий чин­ник Г. — енергія електромагніт. (світлового) ви­промінюва­н­ня Сонця (ЕМВС) у діапазоні довжини хвиль 290– 3000 нм, який містить осн. частину заг. потоку енергії соняч. радіації, що, проникаючи через атмо­сферу, досягає земної поверх­ні в послабленому ви­гляді. Сонячне ви­промінюва­н­ня поділяють на три частини: ультрафіолет. (коротше 400 нм; складає 10–15 % від заг. складу ЕМВС); видиму (400–760 нм; 30–40 %); інфрачервону (довше 760 нм; 50–55 %). Органами, що без­посередньо спри­ймають сонячну радіацію, є шкіра та очі. В основі фізіол. дії соняч. променів лежать різні фотохім. та фотофіз. реакції, особливості яких залежать від довжини хвилі та енергії по­глинутих квантів діючого ви­промінюва­н­ня. Ультрафіолет. ви­промінюва­н­ня проникає на глибину 0,5–1 мм. По­глинута тканинами енергія його кванта зумовлює фото­електрич. ефект — збудже­н­ня атомів та молекул і пере­хід електронів з однієї орбіти на ін., від­рив їх від атома або молекули. Ці процеси приводять атоми та молекули тканин організму в фізично новий стан, при якому збільшуються запас їхньої енергії та можливість вступати в хім. реакції. Вітамінотвірна дія Г. повʼязана з пере­творе­н­ням у шкірі під впливом ультрафіолет. променів провітаміну D у вітамін D₃. Без­посередній вплив ультрафіолет. ви­промінюва­н­ня ви­значає бактерицид. ефект соняч. радіації. Видиме ви­промінюва­н­ня має сигнал. характер і через орган зору рефлекторно ви­значає добовий біол. ритм активності людини, служить джерелом рефлектор. та умовнорефлектор. діяльності. Крім того, видиме світло впливає на продукцію серотоніну (має протибольову дію і впливає на на­стрій людини), з якого в темну пору доби виробляється мелатонін (т. зв. гормон довголі­т­тя). Енергія інфрачервоних променів залежно від довжини хвилі по­глинається тканинами на глибині від 3 мм до 4 см. Вони виявляють, в основному, теплову дію і ві­ді­грають значну роль у врівноважен­ні теплового балансу організму, в якому певне місце належить потовиділен­ню. Реакція організму при Г. є результатом одночасного впливу інфрачервоних, видимих та ультрафіолет. променів. Цим зумовлена її фазовість, яка характеризується спочатку місцевими явищами — виникне­н­ням гіперемії шкіри, викликаної інфрачервоними та видимими променями, та появою через 1–2 год. ультрафіолет. еритеми, яка пере­ходить у пігментацію внаслідок накопиче­н­ня великої кількості меланіну. В результаті під­вищуються стійкість шкіри до ультрафіолет. променів та її захисні властивості. Місцева реакція є пусковим механізмом для роз­витку рефлектор. змін внаслідок по­дразне­н­ня рецепторів шкіри та посиле­н­ня гуморал. процесів в організмі. Утворені під дією ультрафіолет. променів високо­активні продукти роз­паду коагульованих білків (гістамін та гістаміноподібні речовини) надходять у кров, роз­носяться по всьому організму і впливають на окремі органи та системи. Взаємоповʼязані гуморал. та рефлекторні явища, що виникають при Г., по­значаються на обмін., ферментатив. та імун. процесах і можуть змінювати діяльність найважливіших фізіол. систем організму. Сонячні ванни поділяють на ванни сумар., роз­сіяної та послабленої радіації. Роз­різняють заг. та місцеві сонячні ванни. Заг. ванни сумар. радіації при­ймають на від­критих май­данчиках, при цьому людина опромінюється прямим світлом усіх ділянок соняч. спектра. Їхнім різновидом є інтермітуючі (пере­ривчасті) ванни, під час при­йому яких опроміне­н­ня наміченої тривалості 2–3 рази пере­ривається на 10– 20 хв. і більше. Пере­ривчасте опроміне­н­ня отримують шляхом за­стосува­н­ня тенту з вирізами, що обертається. Заг. сонячні ванни послабленої радіації при­ймають під тентами та екранами, які знижують інтенсивність соняч. опроміне­н­ня, що діє на пацієнта. При заг. соняч. ван­нах роз­сіяної радіації на хворого діє сонячна радіація від небо­схилу. Дія соняч. ванн роз­сіяної радіації мʼяка та щадна, оскільки неможливий тепловий ефект прямих соняч. променів, а біол. дія ультрафіолет. променів зберігається. При місцевих соняч. ван­нах опромінюються окремі ділянки тіла (сонячні «комірець», «пояс» тощо). Їх при­значають при під­вищеній чутливості хворих до прямих соняч. променів. Дозува­н­ня ванн сумар. соняч. радіації здійснюють у калоріях або біо­дозах. Залежно від ступеня по­дразне­н­ня шкіри ультрафіолет. частиною соняч. спектра роз­різняють 3 осн. режими соняч. опромінень: щадного навантаже­н­ня (проводиться в межах 1-ї біо­дози), помір. дії (в межах 2-х біо­доз), вираженого впливу (в межах 3-х біо­доз). Вихідна доза, яку умовно називають лікув., становить 5 кал/см², або 210 кДж/м² (1/4 біо­дози).

Показа­н­ня до за­стосува­н­ня Г.: гіпо- та авітаміноз D; захворюва­н­ня шкіри (піодермія, деякі форми псоріазу); повільне загоюва­н­ня ран; пере­ломи кісток зі сповільненою консолідацією; хронічні захворюва­н­ня опорно-рухового апарату (міалгія, міозит, ревматоїд. та псоріатич. артрити, анкілозуючий спондилоартрит, остеоартроз, туберкульозні ураже­н­ня кісток та су­глобів); радикуліт; захворюва­н­ня серц.-судин. системи (ішемічна хвороба серця, гіпертон. хвороба 1-ї та 2-ї а стадій без схильності до судин. кризів та коронаро­склерозу, ревматизм у не­активній фазі, міокардіодистрофія з недо­статністю кровообігу не вище 1-го ступеня); неспецифічні захворюва­н­ня органів диха­н­ня при не­значних де­структив. змінах у легенях у фазі ремісії або загостре­н­ня з млявим пере­бігом та легенево-серц. недо­статністю не вище 1-го ступеня; туберкульоз легень; пневмоконіоз; захворюва­н­ня органів травле­н­ня (хроніч. гастрит, коліт, холецистит, виразк. хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки при від­сутності ускладнень); хроніч. гломерулонефрит без виражених гіпертензії та недо­статності нирок; подагра; ожирі­н­ня; функціон. захворюва­н­ня нерв. системи; вегетативні дистонії; хвороба Рейно; вібраційна хвороба; травми спин. мозку та периферич. нервів. Надмірне пере­бува­н­ня на сонці шкідливе, оскільки пере­дозува­н­ня ультрафіолет. опроміне­н­ня знижує імун. захист організму. Г. при­значають як профілакт. засіб. Важливим є її за­стосува­н­ня у випадках можливості роз­витку соняч. голодува­н­ня (зокрема особам, які працюють в умовах тривалої від­сутності світла, жителям пн. регіонів та великих пром. міст). Протипоказа­н­ня до заг. ванн сумар. радіації: захворюва­н­ня в го­стрій фазі та в період загостре­н­ня, зло- та добро­якісні пухлини, кровотечі, виражений атеро­склероз, стенокардія, гіпертон. хвороба 2-ї та 3-ї стадій, недо­статність кровообігу 2-го та 3-го ступеня, кахексія, про­гресуючі форми туберкульозу легень, бронхіал. астма з частими та важкими нападами, захворюва­н­ня крові, тиреотоксикоз, малярія, системні хвороби сполуч. тканини, органічні ураже­н­ня нерв. системи (сирингомієлія, роз­сіяний склероз тощо), під­вищена чутливість до ультрафіолет. ви­промінюва­н­ня (гематопорфірія, фотодерматоз тощо).

Завантажити статтю