Генерал - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Генерал

ГЕНЕРА́Л (від лат. generalis – головний, загальний) – військове звання (чин) для вищого командного складу наземних і повітряних збройних сил. У ВМФ йому відповідає ступінь адмірала. Вперше цей чин встановлено у Франції в 16 ст., у Росії – в 1657. За Петра І термін «Г.» став доповненням до вищих посад в армії – Г.-аншеф, Г.-аудитор, Г.-кріґскомісар, Г.-фельдмаршал тощо. Кількість таких осіб визначала «Табель про ранги», створена 24 січня 1722 для встановлення відповідності між різними чинами військ., статської і придвор. служб, визначення їхньої ієрархії та правил надання дворянства держ. службовцям (діяла до 1917). У 19 – на поч. 20 ст. у рос. армії були Г.-майори, Г.-лейтенанти і повні Г.: від артилерії, від інфантерії (піхоти), від кавалерії та інженер-Г. (скасовані після більшов. перевороту 1917). Під час Визвольних змагань 1917–21 укр. нац. військ. формування на різних етапах боротьби використовували у значенні Г. термін «отаман» (армії, фронту тощо), а також звання: Г.-полковник, Г.-поручник, Г.-хорунжий, Г.-четар. У рад. армії указом Президії ВР СРСР від 7 травня 1940 відновлені звання: Г.-майор, Г.-лейтенант, Г.-полковник, Г. армії. Для Г. видів ЗС, родів військ і служб до звання додавалося відповідне найменування (окрім Г. армії) – Г.-полковник авіації, Г.-лейтенант артилерії, Г.-майор мед. служби, Г.-майор юстиції тощо.

25 березня 1992 Законом України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» для вищого офіцер. складу ЗС України встановлено військ. звання: Г.-майор, Г.-лейтенант, Г.-полковник та Г. армії України, які присвоює Президент України за поданням Міністра оборони.

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2006