Генерал-губернаторство

Визначення і загальна характеристика

ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОРСТВО — адміністративно-територіальна одиниця у Російській імперії. До складу Г.-г. входило, як правило, 2–3 губернії. Посада генерал-губернатора засн. у Росії на поч. 18 ст., однак до 1775 вона була почесною і не від­різнялася від просто губернаторської. Після ліквідації геть­манства (1764) Лів­обережна Україна стала Малоросійським Г.-г. Від­повід­но до «Учреждения для управления губерниями Всерос­сийской империи» (1775) на території України створ. Харків. (1780), Київ. і Черніг. (1781), Катеринослав. (1783), Брацлав., Поділ. і Волин. (1793) намісництва (Г.-г.). Згідно із новим поділом держави на губернії 1796, намісництва (Г.-г.) були ліквідовані, однак на поч. 19 ст. почалося їх від­новле­н­ня. 1816 створ. Черніг. і Полтав. Г.-г. (1835 до нього уві­йшла Харків. губ.), 1832 — Київ., Поділ. і Волин. Тривалість існува­н­ня Г.-г. була різною: 1856 скасовані Харків., Черніг. і Полтав., 1914 — Київ., Поділ. і Волин. У звʼязку з під­несе­н­ням рев. руху в 1870-х рр. в Україні існували тимчас. Харків. і Одес. Г.-г. Завдяки широким повноваже­н­ням і неви­значеності функцій генерал-губернатори, при­значе­н­ня або звільне­н­ня яких повністю залежали від волі монарха, мали майже необмежену владу на місцях. Вони втручалися у діяльність місц. адміністрації: на­глядали за поліцією, благоустроєм, госп-вом, збором податків; головували у губерн. правлі­н­нях; впливали на судочинство (могли припинити викона­н­ня вироку) тощо. Від них залежало при­значе­н­ня, звільне­н­ня, просува­н­ня по службі більшості місц. чиновників. Обсяг повноважень генерал-губернаторів значно роз­ширювався у періоди, коли в губерніях оголошувався воєн. стан. Здебільшого він був водночас командувачем військ. округу. Під час 1-ї світової війни на тер. Галичини і Буковини, захоплених рос. військами, створ. тимчас. воєн­не Г.-г. Посаду генерал-губернатора скасовано після Лютн. революції 1917.

Генерал-губернатори існували і в ін. країнах, зокрема у Франції у 16–17 ст. вони уособлювали королів. владу на місцях. У деяких державах, які нині входять до Спів­дружності, очолюваної Великою Британією, генерал-губернатори пред­ставляють королеву.

Літ.: Андреевский И. Е. О наместниках, воеводах и губернаторах: Рас­суждение. С.-Петербург, 1864; Ерошкин Н. П. История государствен­ных учреждений дореволюцион­ной Рос­сии. Москва, 1983; Посохов С. И., Ярмыш А. Н. Губернаторы и генерал-губернаторы. Х., 1997; Шандра В. С. Малоросійське генерал-губернаторство, 1802–1856: Функції, структура, архів. К., 2001.

С. І. Посохов, О. Н. Ярмиш

Завантажити статтю