Генерал-комісаріати - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Генерал-комісаріати

ГЕНЕРА́Л-КОМІСАРІА́ТИ – адміністративні одиниці, на які було поділено райхскомісаріати, утворені гітлерівцями на окупованих під час Другої світової війни територіях СРСР. У складі райхскомісаріату «Україна» було 6 Г.-к.: «Волинь– Поділля» – з центром у Луцьку, до якого входили Рівнен., Волин., Кам’янець-Поділ. (нині Хмельн.) обл., а також пд. р-ни Брест. і Пінської обл. Білорусі (5106 тис. осіб); «Житомир» – із центром у Житомирі, до якого включено Житомир. обл., пн. р-ни Вінн. обл., і пд. р-ни Поліс. обл. Білорусі (3027 тис. осіб); «Київ» – з центром у Києві, до складу якого входили Київ. та Полтав. обл. (3224 тис. осіб); «Миколаїв» – з центром у Миколаєві, що об’єднував частину Микол. (без зх. р-нів) та Кіровогр. обл. (3164 тис. осіб); «Дніпропетровськ» – з центром у Дніпропетровську, що охоплював Дніпроп. і частину р-нів Запоріз. обл. (1384 тис. осіб); «Таврія» – з центром у Мелітополі, до якого включено лівобережні р-ни Микол. (нині Херсон.) та Запоріз. обл. (бл. 1 млн осіб).

Влада у Г.-к. спиралася на цивіл. окупац. адміністрацію, до якої входили комісари р-нів, міст, різного роду уповноважені, їхній апарат, спеціалісти-господарники. Гол. інструментом окупац. політики були органи нацист. терору – підрозділи СС, поліц. батальйони, війська охорони тилу, таємна польова поліція, поліція безпеки СД, а також укр. допоміжна поліція.

Літ.: Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні 1941–1944 рр.: Зб. док. і мат. К., 1963.

М. В. Коваль

Стаття оновлена: 2006