Красноград

КРАСНОГРА́Д (до 1922 — Костянтиноград) — міс­то Харківської області, райцентр. Красногр. міськраді підпорядк. с-ща Дослідне, Куми, Степове. Знаходиться на р. Берестова (притока Орелі, бас. Дніпра), за 101 км від обл. центру. Площа 13,55 км² . Насел. 22 670 осіб (2001, складає 85,9 % до 1989), переважно українці. Залізнич. вузол. Історія К. розпочинається зі спорудження 1731–33 Бєльов­ської фортеці (залишки збереглися донині) у складі системи оборон. укріплень від Дніпра до Сівер. Дінця — т. зв. Укр. укріплінії. Свою назву вона отримала від назви полку, який тут розмі­щувався (сформов. у м. Бєльов Тульс. губ.). 1735–64 у Бєльов. фортеці знаходилося управління Ландміліц. корпусу (від 1733 на Укр. укріплінії були розміщені 20 ландміліц. полків). Першими побл. неї оселилися переважно рос. селяни-однодворці та козаки з Правобереж. України. У фортеці розміщувалися казарми, порох. погріб, склад зброї та обмундирування. Це була ве­­лика земляна споруда у формі квадрата з бастіонами по кутах. 1745 збиралося вже 3 ярмарки на рік. Після рос.-турец. війни 1768–74 Укр. укріплінія втратила стратег. значення у зв’язку з будівництвом Дніпров. лінії. Бєльов. фортеця перетворилася на пересил. пункт і місце ув’язнення селян. 1776–78 у ній містилася резиденція губернатора Азов. губ. 1778 Бєльов. фортеця стала повіт. центром Азов. губ. Наприкінці 1770-х рр. налічувалося 306 жит. чол. статі. Від 1784 — м. Костянтиноград Катерино­слав. провінції, від 1801 — Полтав. губ. Наприкінці 18 ст. почало роз­виватися шовківництво. Знач­­на кількість жит. займалася ткац. промислом. 1805 до міста прибу­ла група нім. колоністів, які зай­­­ма­лися виробництвом сукна. 1819 на новозбуд. ф-ках вироблено 4495 аршинів сукна. У 1860-х рр. тут було 4 салотопні, 2 маслоробні, 2 цегел. заводи, кілька підприємств виготовляли сукно. 1819 мешкало 1402, у серед. 19 ст. — 2289, 1864 — 3231, за даними 1-го Всерос. перепису насел. — 6455 осіб. У 2-й пол. 19 ст. місто розвивалося як пром. центр завдяки буд-ву залізниці Полтава–Кос­­тянтиноград–Лозова. Костянти­ногр. пов. займав сх. частину Пол­тав. губ., межував з Харків. і Катеринослав. губ. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. його пл. складала 5342 квадрат. версти, проживало 205,66 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­­одноразово змінювалася. 1922 Костянтиноград перейменовано в К. (від 1925 — деякий час Червоноград). 1923–25 — центр Красногр. (Червоногр.) округи. Від 1932 — у складі Харків. обл.

Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 1062 особи), зазнали сталін. репресій. Від 20 ве­­ресня 1941 до 20 лютого 1943 та від 8 березня до 18 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили 126 красноградців, 134 вивезли на катор­жні роботи до Німеччини. 1939 мешкало бл. 16,5 тис., 1959 — 14,9 тис., 1979 — 23,4 тис. осіб. Нині К. — знач. регіональний пром.-індустр. центр. Основні галузі промисловості: газовидобувна та харч. (маслозавод, завод продтоварів, овоч. ф-ка). У К. — 5 заг.-осв. шкіл, муз., художня та спорт. школи, мед. ліцей, пед. коледж, аграр. технікум; 16 б-к, 7 клуб. установ, Красноградський крає­знавчий музей ім. П. Мартино­­вича; 2 лікув. установи; відділ. 8-ми банків. Виходить рай. г. «Віс­­ті Крас­ноградщини». Реліг. громади: УПЦ МП, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангел. хрис­­тиян-баптистів, христи­­ян віри євангельської. Встановлено пам’ятник воїнам, які загину­ли в боях за звільнення К. від нім.-фашист. окупантів, пам’ятний знак «Літак Су-7Б». Серед видат. уродженців — гігієніст, епідеміо­лог, академік АН УРСР О. Корчак-Чепурківський, геофізик, академік НАНУ В. Шульга, зоолог-гідробі­о­лог, чл.-кор. АН УРСР В. Водяницький, фахівець у галузі ав­­то­матики, чл.-кор. АН УРСР В. Ми­хайловський, фахівець з ядер. і радіац. технологій, чл.-кор. НАНУ А. Довбня, фізик В. Мойсеєнко, біофізик С. Кочубей, біолог Н. Ма­­лова, хімік В. Соловйов, агроном В. Чумак, лікарі стома­толог Ю. Гофунг, акушер-гінеко­лог І. Жадан, хірург П. Ільченко, невропатолог М. Черненко, пато­логоанатом Т. Якимова, літерату­рознавець І. Білогуб, мово­зна­вець Г. Удовиченко, правознавець В. Гончаренко, історик М. Єрофє­єв; письменники Лео­нід Зимний, О. Копиленко, Л. Пер­­вомай­ський, В. Щоголів; художники А. Дом­нич, В. Маяцький; архітектори Ф. Боровик, Ю. Нельговський; співаки нар. арт. СРСР В. Грінченко, нар. арт. України В. Шость, актори нар. арт. України В. Васильєв, засл. арт. УРСР П. Столя­ренко-Муратов, театрознавець, засл. діяч мистецтв УРСР А. Горбенко, диригент, композитор, засл. арт. УРСР В. Ткаченко, бан­­дурист, дослідник кобзарства К. Черемський; Герой Радянського Союзу Ф. Тимошенко. У рай. газеті працював письменник І. Цю­­па, з містом пов’язані життя та діяль­ність художника В. Красюка; тут навч. лексикограф М. Єстаф’єв (1814–83), генерал-поручник Ар­мії УНР П. Кудрявцев.

Літ.: Рущенко П. Т. Красноград: Путів­ник. Х., 1981.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю