Генеральне консульство СРСР у Львові - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Генеральне консульство СРСР у Львові

ГЕНЕРА́ЛЬНЕ КО́НСУЛЬСТВО СРСР у Львові – радянське дипломатичне представництво. Засн. 1927 з ініціативи Ю. Коцюбинського, М. Скрипника, О. Шумського. Консульство розглядало заяви про виїзд до СРСР з наданням рад. громадянства (у 1928 – 538), тимчас. поїздок, збирало інформацію про екон. і політ. стан у Польщі, поширювало інформацію про життя у СРСР. У 1927–33 завдяки зусиллям консулів С. Кириченка, Ю. Лапчинського і А. Радченка сприяло розвитку екон. і культур. зв’язків Зх. України з УСРР, зокрема через нього частково фінансувалися НТШ (12 тис. дол. щорічно), укр. шкільництво (77 тис. дол. щорічно), радянофіл. вид. «Сель-Роб», «Світло», «Культура», видавалися пенсії О. Кобилянській, В. Стефанику, виплати академікам М. Возняку, Ф. Колессі, К. Студинському, В. Щурату. Внаслідок голодомору, сталін. репресій і терору в Україні, на поч. 1930-х рр. виїзди до СРСР майже припинилися (у 1936–25), згорнулась діяльність по культур. обміну. Біля будинку консульства відбувались антирад. виступи. 21 жовтня 1933 чл. ОУН М. Лемик вбив нач. канцелярії консульства рад. розвідника А. Майлова на знак протесту проти антиукр. політики рад. влади в УРСР, зокрема орг-ції голодомору. Консули у 1933–39 – П. Світнєв, А. Климов і Є. Синицин (співроб. зовн.-політ. розвідки НКВС СРСР) – займалися здебільшого збором інформації про військ.-політ. стан у Польщі, діяльність укр. громад.-політ. орг-цій та їх діячів, які стали у 1939–41 об’єктами репресій. У вересні 1939 консульство припинило діяльність у зв’язку з приєднанням Зх. України до УРСР.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2006