Генеральний військовий комітет Український - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Генеральний військовий комітет Український

ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ ВІЙСЬКО́ВИЙ КОМІТЕ́Т Український (УГВК) – військовий керівний орган. Засн. у травні 1917 в Києві у ході роботи 1-го Всеукр. військ. з’їзду з метою централізов. орг-ції укр. військ. руху, поширення українізації військ. частин рос. армії і флоту, проведення конкрет. дій зі створення укр. нац. ЗС. Відповідно до рішення делегатів з’їзду УГВК підпорядковувався УЦР і не визнавав зверхності Тимчас. уряду та заг.-рос. військ. командування. Після 2-го Всеукр. військ. з’їзду (червень 1917) до його складу входили: С. Петлюра (голова), В. Винниченко, генерал-майори М. Іванов, Л. Кондратович, полковник І. Луценко, підполковники О. Жуковський, Ю. Капкан, В. Матяшевич, В. Павленко, О. Пилькевич, В. Поплавко, О. Сливинський, капітани С. Білецький, Ю. Глібовський, В. Кедровський (заст. голови та зав. відділу мобілізації і військ. комунікацій), поручники М. Міхновський, А. Чернявський, прапорщики А. Певний, М. Полозов, В. Потішко, Ф. Селецький, військ. урядовець І. Горемика-Крупчинський, солдати С. Граждан, С. Колос, Д. Ровинський, матрос С. Письменний.

З утворенням УНР (листопад 1917) УГВК реорганізов. у Ген. секретарство військ. справ, яке очолив С. Петлюра, а його товаришем (заст.) став В. Кедровський.

Літ.: Шанковський Л. Українська Армія у боротьбі за державність. Мюнхен, 1958; Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. К.; Філадельфія, 1995; Удовиченко О. Україна у війні за державність. К., 1995.

П. П. Гай-Нижник

Стаття оновлена: 2006