Генеральний секретаріат - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Генеральний секретаріат

ГЕНЕРА́ЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІА́Т – уряд України періоду УЦР. Створ. 15(28) червня 1917 у Києві як прообраз уряду після оголошення I-го Універсалу з ініціативи укр. есерів на засадах міжпарт. коаліції. Головою Г. С. і ген. секр. внутр. справ став В. Винниченко (укр. соціал-демократ), ген. писарем – П. Христюк (укр. есер), ген. секр. фінансів – Х. Барановський (безпартійний), міжнац. справ – С. Єфремов (укр. соціал-федераліст), військ. справ – С. Петлюра, земел. справ – Б. Мартос, судових справ – В. Садовський (усі – укр. соціал-демократи), освіти – І. Стешенко (незалеж. соціал-демократ), харч. справ – М. Стасюк (укр. есер). Оскільки в укр. колах виникли розходження у визначенні його гол. завдань (пророс. кола взагалі зайняли гостро негативну позицію), 26 червня (9 липня) 1917 В. Винниченко оголосив декларацію Г. С., у якій він проголошувався виконав. органом влади. Однак Тимчас. уряд не затвердив статут Г. С. і розпочав переговори з УЦР стосовно його статусу й повноважень. Тим часом у процесі роботи Всеукр. робітн. з’їзду склад УЦР збільшився, і 15(28) липня 1917 був обраний новий склад Г. С.: голова і ген. секр. внутр. справ – В. Винниченко, ген. писар – П. Христюк, ген. секр. фінансів – Х. Барановський, міжнац. справ – О. Шульгин (укр. соціал-федераліст), військ. справ – С. Петлюра, земел. справ – Б. Мартос, судових справ – В. Садовський, освіти – І. Стешенко, харч. справ – М. Стасюк, шляхів – В. Голубович (укр. есер), пошти й телеграфу – О. Зарубін (рос. есер), держ. контролю – М. Рафес (Бунд); товаришами ген. секр. міжнац. справ обрано: від євреїв – М. Зільберфарба (євр. соціаліст. робітн. партія), від поляків – М. Міцкевича (безпартійний). Після довгих вагань 7(20) серпня 1917 УЦР прийняла запропоновану рос. урядом «Тимчас. інструкцію Г. С. Тимчас. уряду на Україні», яка визначала Г. С. вищим органом Тимчас. уряду в справах місц. упр. Україною, призначуваним на пропозицію УЦР. При цьому кількість ген. секретарів зменшувалась до семи. З огляду на прийняття інструкції Г. С. пішов у відставку. Формування нового складу було доручено Д. Дорошенку, однак він відмовився його очолити. 21 серпня (3 вересня) УЦР обрала наступ. склад Г. С.: голова і ген. секр. внутр. справ – В. Винниченко, ген. секр. освіти – І. Стешенко, фінансів – М. Туган-Барановський (укр. соціал-федераліст), міжнац. справ – О. Шульгин (товариші – М. Зільберфарб і М. Міцкевич), земел. справ – М. Савченко-Більський (укр. есер), ген. контролер – О. Зарубін, ген. писар – О. Лотоцький (укр. соціал-федераліст), комісар України при Тимчас. уряді – П. Стебницький (укр. соціал-федераліст). 1(14) вересня 1917 Тимчас. уряд затвердив цей склад Г. С., а 27 вересня (10 жовтня) 1917 В. Винниченко на засіданні Малої Ради проголосив гол. завданням Г. С. «об’єднання всієї укр. землі і всього укр. народу в одній автоном. одиниці». Після більшов. перевороту 1917 1(14) листопада 1917 УЦР доповнила склад Г. С.: секр. харч. справ став М. Ковалевський (укр. есер), військ. справ – С. Петлюра, праці – М. Порш (укр. соціал-демократ), торгівлі й пром-сті – В. Голубович, юстиції – М. Ткаченко (укр. соціал-демократ), шляхів – В. Єщенко (безпартійний), пошт і телеграфу – О. Зарубін, товаришем секр. міжнац. справ – Д. Одинець (рос. нар.-соціаліст. партія). Після проголошення III-го Універсалу зі складу Г. С. вийшли: М. Туган-Барановський, М. Савченко-Більський, О. Зарубін, О. Лотоцький; у грудні того ж року склав свої повноваження С. Петлюра. Після подальших змін на поч. січня 1918 Г. С. мав такий склад: голова і ген. секр. внутр. справ – В. Винниченко, ген. секр. судових справ – М. Ткаченко, військ. справ і праці – М. Порш, земел. справ – Б. Зарудний, продовол. справ – М. Ковалевський, міжнар. справ – О. Шульгин, шляхів – В. Єщенко, пошти й телеграфу – М. Шаповал (укр. есер), мор. справ – Д. Антонович (укр. соціал-демократ), торгу і пром-сті – В. Голубович, освіт. справ – І. Стешенко, великоруських справ – Д. Одинець, жидів. справ – М. Зільберфарб, польс. справ – М. Міцкевич, в. о. ген. секр. фінанс. справ – В. Мазуренко, ген. контролер – О. Золотарьов, в. о. ген. писаря – І. Мірний. IV Універсалом 9(22) січня 1918 Г. С. перетворений на Раду Нар. Міністрів УНР.

Літ.: Винниченко В. Відродження нації. Ч. 1–3. К.; Відень, 1920; Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. Т. 1–4. Відень, 1921–22; Юрченко О. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правничому аспекті. Мюнхен, 1971; Копиленко О. Л. «Сто днів» Центральної Ради. К., 1993; Українська Центральна Рада: Док. і мат. Т. 1–2. К., 1996–97; Солдатенко В. Українська революція: концепція та історіографія. К., 1997.

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2006