Генетична інженерія

ГЕНЕТИ́ЧНА ІНЖЕНЕ́РІЯ — прикладна молекулярна і клітин­на генетика, яка ви­вчає при­йоми екс­периментального втруча­н­ня в генну структуру геному, що дає можливість від­повід­но до за­про­грамованих задач його пере­будовувати шляхом зміни закладеної в ньому генетичної інформації. До Г. і. від­носять: синтез генів поза організмом; виділе­н­ня з клітин окремих цілих ядер; цілеспрям. пере­будову виділених структур; копіюва­н­ня та роз­множе­н­ня виділених або синтезованих генів або генет. структур; пере­несе­н­ня і включе­н­ня чужорід. генів або генет. структур у геном, який під­дається зміні; екс­перим. по­єд­на­н­ня різних геномів в одній клітині. Екс­перим. пере­несе­н­ня виділених з геному або штучно синтезованих генів в ін. геном називають транс­генезом. Методи Г. і. широко використовують у медицині, зокрема для виробництва вакцин проти вірус. хвороб (напр., інфекц. гепатиту В), для продукції деяких ферментів, гормонів, лікар. препаратів. Окремі при­йоми Г. і. можуть бути ефективними при лікуван­ні спадк. захворювань та хвороб з мультифакторал. патологією. За­стосува­н­ня методів Г. і. дало змогу отримати транс­ген­ні рослини з новими цін­ними для господарства властивостями. Нині дослідж. у галузі Г. і. здійснюють науковці Ін­ститутів НАНУ: молекуляр. біо­логії і генетики, клітин. біо­логії і генет. інженерії, мікробіо­логії і вірусології (усі — Київ), біо­логії клітин (Львів) та УААН: агро­екології і біо­технології, цукр. буряків (обидва — Київ), Пд. біо­технол. центру в рослин­ництві (Одеса). Серед провід­них фахівців, які започаткували і продовжують роз­вивати цей напрям, — Я. Блюм, В. Глазко, Ю. Глеба, В. Кордюм, М. Кучук, С. Малюта, Б. Мацелюх, М. Роїк, А. Сибірний, Ю. Сиволап, О. Созінов та ін.

Літ.: Глазко В. И., Глазко Г. В. ДНК-технология — метаболика, протеомика, транс­генез // Вісн. Укр. товариства генетиків і селекціонерів. 2003. № 1; Кучук Н. В. Способы получения рекомбинантных фармацевтических белков в растениях // Там само; Сиволап Ю. М., Чеботар С. В. Викори­ста­н­ня молекулярних маркерів у генетико-селекційних дослідже­н­нях пшениці // Там само.

І. Р. Бариляк

Завантажити статтю