Генетична інженерія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Генетична інженерія

ГЕНЕТИ́ЧНА ІНЖЕНЕ́РІЯ – прикладна молекулярна і клітинна генетика, яка вивчає прийоми експериментального втручання в генну структуру геному, що дає можливість відповідно до запрограмованих задач його перебудовувати шляхом зміни закладеної в ньому генетичної інформації. До Г. і. відносять: синтез генів поза організмом; виділення з клітин окремих цілих ядер; цілеспрям. перебудову виділених структур; копіювання та розмноження виділених або синтезованих генів або генет. структур; перенесення і включення чужорід. генів або генет. структур у геном, який піддається зміні; експерим. поєднання різних геномів в одній клітині. Експерим. перенесення виділених з геному або штучно синтезованих генів в ін. геном називають трансгенезом. Методи Г. і. широко використовують у медицині, зокрема для вироб-ва вакцин проти вірус. хвороб (напр., інфекц. гепатиту В), для продукції деяких ферментів, гормонів, лікар. препаратів. Окремі прийоми Г. і. можуть бути ефективними при лікуванні спадк. захворювань та хвороб з мультифакторал. патологією. Застосування методів Г. і. дало змогу отримати трансгенні рослини з новими цінними для госп-ва властивостями. Нині дослідж. у галузі Г. і. здійснюють науковці Ін-тів НАНУ: молекуляр. біології і генетики, клітин. біології і генет. інженерії, мікробіології і вірусології (усі – Київ), біології клітин (Львів) та УААН: агроекології і біотехнології, цукр. буряків (обидва – Київ), Пд. біотехнол. центру в рослинництві (Одеса). Серед провідних фахівців, які започаткували і продовжують розвивати цей напрям, – Я. Блюм, В. Глазко, Ю. Глеба, В. Кордюм, М. Кучук, С. Малюта, Б. Мацелюх, М. Роїк, А. Сибірний, Ю. Сиволап, О. Созінов та ін.

Літ.: Глазко В. И., Глазко Г. В. ДНК-технология – метаболика, протеомика, трансгенез // Вісн. Укр. т-ва генетиків і селекціонерів. 2003. № 1; Кучук Н. В. Способы получения рекомбинантных фармацевтических белков в растениях // Там само; Сиволап Ю. М., Чеботар С. В. Використання молекулярних маркерів у генетико-селекційних дослідженнях пшениці // Там само.

І. Р. Бариляк

Стаття оновлена: 2006