Геодезична астрономія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Геодезична астрономія

ГЕОДЕЗИ́ЧНА АСТРОНО́МІЯ – розділ практичної астрономії, що вивчає теорію і методи визначення положень точок на Землі, азимутів напрямків на земні предмети та місцевого зоряного часу на основі астрономічних спостережень. Предмет Г. а. включає: побудову теорій астроном. інструментів; розроблення методик спостережень небесних світил, визначення широти, довготи, азимуту і зоряного часу, а також теорій і методів оброблення результатів спостережень. Спостережуваними величинами в Г. а. є зенітні відстані і азимути світил, горизонт. кути між напрямками на різні світила і земні предмети та точні моменти часу. У Г. а. використовують переносні універс. астроном. інструменти та звичайні теодоліти, польові хронометри, хронографи та радіоприймачі для прийому сигналів точного часу. Крім того, використовують стаціонарні інструменти: вертикал. та меридіанні круги, астролябії, зеніт-телескопи, пасажні інструменти. Нині для цілей геодезії використовують спостереження штучних супутників Землі за допомогою спец. інструментів – супутник. камер. Теорію та методи таких спостережень розглядає космічна, або супутник. геодезія.

Літ.: Блажко С. Н. Курс практической астрономии. Москва, 1979; Монін І. Ф. Вища геодезія. К., 1993; Савчук С. Г. Вища геодезія. Л., 2000.

В. С. Кислюк

Стаття оновлена: 2006