Геології і геохімії горючих копалин інститут НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Геології і геохімії горючих копалин інститут НАНУ

ГЕОЛО́ГІЇ І ГЕОХІ́МІЇ ГОРЮ́ЧИХ КОПА́ЛИН Інститут НАНУ – науково-дослідна установа, що вивчає проблеми геології і геохімії горючих корисних копалин. Засн. 1951 у Львові на базі відділ. Ін-ту геол. наук АН УРСР як Ін-т геології корис. копалин АН УРСР. Від 1963 – сучасна назва. 2000– 04 – подвійне підпорядкування (НАНУ та Нац. акц. компанії «Нафтогаз України»). У структурі Ін-ту – 9 наук. відділів (геології нафти і газу; седиментології провінцій горючих копалин; нафтогаз. гідрогеології, геохімії і охорони гідросфери; проблем нафт. геофізики; проблем геології Карпат; геохімії осадових товщ нафтогазонос. провінцій; геохімії глибин. флюїдів; геології і геохімії твердих горючих копалин; проблем геотехнології горючих копалин) і 5 лаб. При Ін-ті функціонує наук. рада Відділ. наук про Землю Президії НАНУ у галузі геології і геотехнології горючих копалин. Осн. напрями наук. дослідж.: теорія нафтогазоутворення, вивчення закономірностей формування та розміщення покладів нафти, газу та метано-вугіл. родовищ; геол. та геохім. палеоокеанографія давніх континентал. окраїн та їх корисні копалини; розробка наук. засад енергоефектив. геотехнологій переробки некондинцій. покладів горючих копалин; геологія та геоекологія Карпат. регіону. Співроб. Ін-ту розробили гідрогеохім. показники нафтогазоносності за мінерал., орган. та ізотоп. складом водню і кисню підзем. вод; встановили закономірності поширення коксів. вугілля вугленос. формацій Донбасу; склали низку тектоніч. та геол. карт Укр. Карпат; довели існування підзем. дистиляції і конденсації вод у вуглеводневих покладах. Наук. дослідж. характеризуються комплексністю і проводяться з використанням новіт. досягнень суміж. наук, зокрема хім. і фіз.-математичних. Найбільш вагомі результати вчених відзначені держ. преміями – Г. Доленко, В. Порфир’єв (1971); В. Калюжний (1983); О. В’ялов (1986); В. Забігайло (1991); та премією НАНУ ім. В. Вернадського – Г. Доленко (1977); О. В’ялов (1979); Ю. Сеньковський (1994). В Ін-ті працює 233 особи, з них 56 – наук. співроб., зокрема 12 д-рів та 38 канд. н. Серед видат. науковців – В. Соболєв, В. Сельський, О. В’ялов, Є. Лазаренко, В. Порфир’єв, Г. Доленко, С. Субботін, Л. Ткачук, М. Ладиженський, Я. Середа, Р. Кучер, В. Кітик, В. Забігайло, Ю. Сеньковський. Від 1965 Ін-т видає наук. ж. «Геологія і геохімія горючих копалин». Перший дир. Ін-ту – В. Порфир’єв (1951–63), від 2003 – М. Павлюк.

Літ.: Институт геологии и геохимии горючих ископаемых. К., 1976; Інститут геології і геохімії горючих копалин. Л., 2003.

Д. Є. Макаренко

Стаття оновлена: 2006