Геоцентрична система світу

ГЕОЦЕНТРИ́ЧНА СИСТЕ́МА СВІ́ТУ — уявле­н­ня, за яким Земля пере­буває нерухомо у центрі Всесвіту, а Сонце, Місяць і планети рухаються навколо неї (інша назва — антична система світу). Окремі варіанти Г. с. с. роз­робили давньо­грецькі вчені Евдокс (бл. 408–335 рр. до н. е.), Аристотель (384–322 рр. до н. е.), а в найдосконалішому ви­гляді — Птолемей (бл. 90–160 рр.). Свою теорію Г. с. с. Аристотель об­ґрунтував міркува­н­нями, що всі важкі тіла тяжіють до центра Землі, а оскільки кожне тіло прямує до центра Всесвіту, то і Земля повин­на знаходитися непорушно в цьому центрі; коли б Земля оберталася навколо своєї осі, то предмети, не закріплені на її поверх­ні, зміщувалися б убік Заходу (пере­оцінено роль від­центрової сили); коли б Земля рухалася навколо Сонця, то кутові від­стані між довільно взятими парами зір змінювалися б упродовж року (давні вчені таких зміщень виявити не могли, оскільки від­стані до зір виявилися більшими, ніж вони вважали).

Бл. 150 р. н. е. у своїй фундаментальній праці «Μέγαλος Σύνταξις» («Велика побудова») Птолемей пред­ставив складний і нерівномірний рух кожної планети як суму декількох простих рівномірних колових рухів. За най­простішою моде­л­лю планета рухається зі сталою кутовою швидкістю по епіциклу — колу малого радіуса, центр якого («середня планета») рухається зі сталою кутовою швидкістю навколо Землі по деференту — колу більшого радіуса. Параметри руху планет Птолемей ви­значив за спо­стереже­н­нями з високою точністю, проте для кращого збігу обчислень доводилося для кожної планети вводити не один, а декілька епіциклів (загалом їх у моделі Птолемея 40), що значно ускладнювало обчисле­н­ня і зрештою стало однією з причин спростува­н­ня Г. с. с. на користь Геліоцентричної системи світу. Роз­рахунки за теорією Птолемея давали правильний результат щодо перед­баче­н­ня положень планет на десятки років наперед (це пояснюють від­носністю руху: для спо­стерігача на Землі рух планети на тлі зір буде однаковим незалежно від того, здійснюються обчисле­н­ня у припущен­ні про рух планети і нерухомість Землі чи навпаки). Ґрунтуючись на принципово неправильному уявлен­ні про нерухомість і центральне положе­н­ня Землі в Сонячній системі, Г. с. с за Птолемеєм використовували упродовж 1400 років.

Див. також Астрономія

Літ.: Evans J. The History and Practice of Ancient Astronomy. Oxford, 1998; Климишин І. А. Історія астрономії. 2-ге вид. Івано-Франківськ, 2006; Семків Ю. М. Еволюція моделей структури Всесвіту. Тернопіль, 2007; Колтачихіна О. Ю. Історико-науковий аналіз моделей походже­н­ня Всесвіту в давньо­грецькій натурфілософії // Пита­н­ня історії науки і техніки. 2011. № 4; Кузьменков С. Г. Посиле­н­ня ролі доведень під час на­вча­н­ня астрономії. Докази оберта­н­ня Землі навколо своєї осі та навколо Сонця // Фізика та астрономія в рідній школі. 2015. № 3.

І. А. Климишин

Завантажити статтю