ГЕРАСИМО́ВИЧ Борис Петрович (19(31). 03. 1889, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 30. 11. 1937) — астрофізик. Закін. Харків. університет (1914). Був залишений для під­готовки до професор. зва­н­ня, стажувався в Пулков. обсерваторії (нині Головна астроном. обсерваторія РАН, побл. С.-Петербурга). 1917– 31 працював у Харків. університеті (від 1920 — ст. астроном обсерваторії, водночас від 1922 — проф.). 1926–29 пере­бував у від­ряджен­ні в Астроном. обсерваторії Гарвард. університету (США), де спільно з В.-Ж. Лойтеном ви­значив від­стань до Сонця від площини Галактики. Від 1931 — у Пулков. обсерваторії (завідувач від­ділу астрофізики, 1933–37 — директор). Одним із перших почав ви­вчати природу планетар. туман­ностей (1922– 31) та фізику косміч. променів. Встановив умови рівноваги планетар. туман­ностей під впливом сил тяжі­н­ня та променевого тиску, вказав на необхідність врахува­н­ня між­зоряного по­глина­н­ня світла при ви­вчен­ні будови Галактики і роз­робив метод ви­значе­н­ня між­зоряного по­глина­н­ня за спо­стереже­н­ням цефеїд. Роз­робляв теорію іонізації в зоряних атмо­сферах при від­сутності термодинаміч. рівноваги та теорію утворе­н­ня ліній по­глина­н­ня в між­зоряному газі (спів­автор). 1937 ре­прес. Реабіліт. 1957. Його імʼям на­звані кратер на зворот. боці Місяця і мала планета № 2126.