Герасимчук Дмитро Костянтинович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Герасимчук Дмитро  Костянтинович

ГЕРАСИМЧУ́К Дмитро Костянтинович (12. 09. 1942, с. Козиряни Кельменец. р-ну Чернів. обл. – 04. 07. 2001, Львів) – письменник. Чл. НСПУ (1968). Навч. у Чернів. ун-ті (1960), закін. Львів. ун-т (1967). Працював у період. виданнях Чернівеччини (1959–62). Від 1967 – у Львові: власкор г. «Літературна Україна», відп. секр. Львів. орг-ції НСПУ. Автор зб. новел «Снять квітами зорі» (К., 1967); повістей «Дана» (К., 1967), «Тепле літо» (К., 1973), «Вітер з поля» (Л., 1976), «Червоний виноград» (Л., 1985); зб. повістей та оповідань «Чому біжить останній» (Л., 1981; рос. перекл. – Москва, 1985), «Літак зі Львова» (К., 1984); романів «Ріка» (К., 1987), «Чотири корчми» («Жовтень», 1989, № 9–10; окреме вид. – Л., 2002) та ін. Творчий доробок Г. тематично і сюжетно пов’язаний переважно з Буковиною, зокрема з буковин. селом 20 ст., часто має автобіогр. основу. Г. – митець з власною манерою письма, йому притаманна посилена увага до морал.-етич. та філос. проблематики, психол. аналізу, до людини, наділеної глибокими патріот. почуттями. Автор п’єс «Бригантина» (за однойм. повістю О. Гончара) та «Моя єдина любов». Окремі твори Г. перекладено білорус., болгар., вірм., груз., лит., молд., рос., угор. мовами.

Літ.: Горинь В. «Чотири корчми» Дмитра Герасимчука // ЛУ. 2002, 17 жовт.

М. І. Юрійчук

Стаття оновлена: 2006