ГЕРМА́ЙЗЕ Осип Юрі­йович (справж. — Самуїл-Йосиф Георгі­йович; 23. 07 (04. 08). 1892, Київ — 22. 09. 1958) — iсторик, громадсько-політичний діяч. Професор (1925). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1916). Учень М. Довнар-Запольського. Від 1911 — чл. УСДРП, у складі якої проводив активну рев. роботу, зокрема 1914 очолив організац. комітет із проведе­н­ня у Києві демонстрації з нагоди століт. роковин від дня народже­н­ня Т. Шевченка, за що за­знав ре­пресій з боку влади. Від 1916 — у рос. армії, 1917 — делегат 2-го Всеукр. військ. зʼ­їзду, на якому обраний до складу УЦР (ви­йшов після укладе­н­ня Брест. миру). 1917–29 викладав заг. та спец. курси iсторiї України, iсторiю рев. рухів і марксизм-ленiнiзм у середніх та вищих навч. закладах Києва, зробив знач. внесок в українізацію освіти. Наук. діяльність роз­почав в УНТ, де протягом 1918–21 за­ймав низку наук.-організац. посад. Водночас від 1919 працював у ВУАН, зокрема був секр. По­стій. комісії для скла­да­н­ня істор.-геогр. словника української мови (1919–24), після поверне­н­ня 1924 М. Грушевського — в академ. ін­ституціях під його керівництвом, очолював Археогр. комісію (1924–29) та Комісію Лів­обереж. України, бібліогр. комітет ж. «Україна». Брав участь у роз­будові дослід. установ марксист. напрямку: 1926–29 очолював секцію історії України Н.-д. каф. марксизму при ВУАН. В укр. історіо­графії 1920-х рр. виявив себе прибічником марксизму, намагався по­єд­нати традиції нац. історіо­графії з соц.-політ. доктриною К. Маркса. Автор наук. та наук.-популяр. праць з історіо­графії, історії громад. і рев. рухів, крає­знавства, історії селянства і літ-ри, значна частина яких залишилася неопубл. і була втрачена. 26 липня 1929 заарешт. у справі СВУ. За звинуваче­н­ням у створен­ні контр­рев. організації «Братство укр. державності» у квітні 1930 засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня із по­збавле­н­ням прав на 2 р. Покара­н­ня від­бував у РФ, спочатку в Ярослав. політізоляторі, згодом — на Соловках. Влітку 1934 до­строк. звільнений та засланий до м. Саратов (РФ), де за­ймався викладац. діяльністю. 1937 та 1944 отримав за ріше­н­ням позасудових органів ще два строки по 10 р., помер на заслан­ні. Реабіліт. 1958 і 1989.