Гермаківський Іван Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гермаківський Іван Михайлович

ГЕРМАКІ́ВСЬКИЙ Іван Михайлович (14. 09. 1931, с. Кізя-Кудринецька, нині Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. – 02. 03. 2006, Тернопіль) – прозаїк, журналіст. Чл. НСЖУ (1959), НСПУ (1997). Обл. літ. премія ім. У. Самчука (1999), літ. премія ім. братів Б. і Л. Лепких (2002). Закін. Чернів. ун-т (1954). Учителював, збирав фольклор на Тернопільщині (частково опубл. у ж. «Народна творчість та етнографія», «Жовтень»). Працював у рай. г. «Радянське село» (1958–62), заст. ред. і ред. терноп. часопису «Вільне життя» (1962–83), власкором г. «Сельская жизнь» (1983–91), провід. ред. терноп. обл. редакції «Книги Пам’яті» (1991–95). Автор збірок нарисів та оповідань про трудівників села «Бджоли носять пергу» (Л., 1973), «Дружби глибоке коріння» (Л., 1982); романів про нац.-визв. боротьбу у Зх. Україні кін. 30–50-х рр. 20 ст. «Віхолою розметані» (1995), «У пазурах білої смерті» (1995), «І ніколи не загине» (1996), «Колотнеча» (1998), «Предтеча», «У полисках зорі» (обидва – 2003), «Повернення неблудного» (2004), «Супротивні вітри» (2005); зб. докум. нарисів і повістей «Непокора» (1997), «На чатах волі», «Ярилове чересло» (обидві – 2001), «Нам перелоги орать» (2002; усі – Тернопіль).

Літ.: Світлик О. Скинути кайдани, щоб оспівати // ЛУ. 1997, 25 верес.

Я. П. Сачко

Стаття оновлена: 2016