Германов Андрей Димитров - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Германов Андрей Димитров

ГЕ́РМАНОВ Андрей Димитров (Германов Андрей Димитров; 17. 06. 1932, с. Яворово, нині Варнен. обл., Болгарія – 15. 05. 1981, Софія) – болгарський поет. Закін. відділ. рос. філології Софій. ун-ту (1955). Працював ред. ж. «Младеж» (1961), г. «Народна младеж» (1964–66; також 1970–73 – зав. відділ. поезії), вид-ва «Български писател» (1967), заст. гол. ред. ж. «Съвременник» (1973–74), гол. ред. ж. «Пламък» (1974–80). Перша збірка поезій Г. – «Кълнове» (1959). Зб. віршів «Работнически влак» (1962), «Родов герб» (1964), «Преображения» (1968), «Мост» (1970), «Острови» (1972), «Четиристишия» (1974), «Взривна зона» (1977), «Самоубийствено живеем» (1979), «Душа незащитена» (1981) відзначаються романт. схвильованістю, сповнені філос. роздумів над вічними проблемами буття, спрямовані проти міщанства й бездуховності. Популяризував твори рос., білорус. та укр. поетів. У перекладі Г. видано «Избрани стихотворения» М. Бажана (1963) та В. Сосюри (1965), «Стихотворения» А. Малишка (1964, співавт.). Твори цих поетів, а також перекладені Г. вірші П. Тичини, М. Рильського, П. Воронька, Д. Павличка, І. Драча, Р. Лубківського, В. Коротича, Д. Білоуса, В. Симоненка, М. Сингаївського, В. Лучука та ін. вміщено у зб. «Украинска съветска поезия» (1960), «Срещи с България» (1967), «Усмивката на Днепър» (1976). Посмертно вийшла кн. «Време за творчество. Интервюта. Статии» (1986). Усі твори і переклади Г. опубл. у Софії. Окремі вірші Г. переклали Д. Павличко, Р. Лубківський, Д. Білоус, М. Сингаївський, Є. Бандуренко, В. Моруга, А. Глущак та ін.

Тв.: укр. перекл. – (Вірші) // Антологія болгар. поезії: У 2 т. Т. 2. К., 1974; (Вірші) // Дніпро. 1981. № 9; (Вірші) // Бандуренко Є. Південна сторона. О., 1982; (Вірші) // Сингаївський М. Лоза і камінь. К., 1984; (Вірші) // Дніпро. 1985. № 9.

В. О. Захаржевська

Стаття оновлена: 2006