Германюк Максим Микитович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Германюк Максим Микитович

ГЕРМАНЮ́К Максим Микитович (30. 10. 1911, с. Нове Село, нині Жовків. р-ну Львів. обл. – 03. 05. 1996, Вінніпеґ) – церковний діяч УГКЦ. Чл. НТШ (1951). Від 1933 – послушник чину отців Редемптористів, навч. у Левен. катол. ун-ті (д-р теології, 1943) та духов. семінарії в Бельгії (1935–39). Висвячений 1938. Співзасн. Укр. допомог. ком-ту в Бельгії (1945), засн. і ред. (1945–58) ж. «Голос Христа чоловіколюбця», 1-й голова Укр. наук.-освіт. т-ва в Бельгії (1947). Від 1948 – протоігумен укр. віце-провінції отців Редемптористів у Канаді та США, 1949–51 – проф. Укр. духов. семінарії отців Редемптористів у м. Вотерфорд (провінція Онтаріо), засн. і гол. ред. (1950–51) квартальника «Логос». Від 1951 – єпископ-пом., від 1956 – архієпископ Вінніпез. єпархії, згодом – митрополит УГКЦ у Канаді (до 1992). Збудував митрополичу консисторію у Вінніпезі (1976–79). Учасник 2-го Ватикан. собору (1962–65). Чл. президії Світ. конгресу вільних українців (від 1967). Автор кн. «La parabole évangélique» («Євангельська притча», Левен, 1947), «Наші завдання» (Вінніпеґ, 1960).

Літ.: Держко І. Германюк Максим Микитович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2004. Вип. 11.

І. З. Держко

Стаття оновлена: 2006