Герцинська складчастість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Герцинська складчастість

ГЕРЦИ́НСЬКА СКЛАДЧА́СТІСТЬ (від давньорим. назви гір Гарца в Європі) – одна з епох складчастості та гороутворення у геологічній історії Землі. Проявилася в кінці пізнього палеозою (від серед. девону до ранньої перми) та продовжувалася бл. 150–155 млн р. Гороутворювал. рухи проявилися як у геосинклінал. областях, так і на прилеглих до них частинах платформ. Вони супроводжувалися інтрузив. та ефузив. магматизмом, відбулися підняття окраїн платформ, ускладнення рельєфу суші й кліматич. умов регресії морських басейнів. Сформувалися гори в сх. частині Уралу та в Сх. Сибіру, Зх. Європі, Пн. Америці, Пн. Африці та Австралії. Гірсько-складчасті системи консолідували, «спаяли» ряд найкрупніших платформ в єдиний пн. суперконтинент – Лавразію (від Кордильєр до Чукотки). З герцинідами пов’язані численні родовища рудних і неруд. корис. копалин: у міжгір. западинах сформувалися потужні товщі кам’яного вугілля та солі. Проникнення у літосферу граніт. інтрузій призвело до утворення покладів вольфраму, молібдену, свинцю, цинку, деяких дорогоцін. каменів, а до базальтових інтрузій приурочені родовища нікелю, кобальту, хрому, платини, алмазів та заліз. руд. У межах України Г. с. проявилася в Донец. бас. та на місці сучас. Карпат і Криму. З’явилися численні розломи в тілі Сх.-Європ. платформи. З часів, пов’язаних з Г. с., на поверхні залишилася тільки Донец. складчаста структура. Герциніди Карпат та гірського Криму в подальшому зазнали опускання та були деформовані кіммерій. й альпій. складчастостями. Ускладнення кліматич. факторів у епоху Г. с. призвело до погіршення умов для розвитку органіч. світу, в результаті чого відбулося вимирання ряду високо спеціаліз. пануючих форм та виникнення нових, більш досконалих.

О. В. Єна

Стаття оновлена: 2006