Герцо-Виноградський Петро Титович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Герцо-Виноградський Петро  Титович

ГЕ́РЦО-ВИНОГРА́ДСЬКИЙ Петро Титович (псевд. – Лоэнгрин; 16(28). 06. 1867, м. Бендери Бессараб. губ., нині Молдова – 10. 02. 1929, Тифліс, нині Тбілісі) – журналіст, драматург, прозаїк. Брат С. Герцо-Виноградського. Від 1889 друкував на сторінках одес. періодики свої фейлетони, присвяч. літ., театр. та громад. життю міста. 1907–11 – ред. г. «Одесские новости». 1911–12 та 1916–20 проживав у м. Ростов-на-Дону (Росія), працював ред. г. «Приазовский край»; від 1920 – у Тифлісі: співроб. г. «Рабочая правда», дописувач до г. «Тифлис», ж. «Искусство», «Братство». Автор п’єс (переважно комедії, буфонади): «Провинциальная газета» (О., 1910; 1911), «Господин депутат» (О., 1911), «Дом сумасшедших» («Семейный бедлам», О., 1911; 1913; Ростов-на-Дону, 1913), «Именины» (О., 1911; Ростов-на-Дону, 1913); «Первая роль» (1912), «Орлеанская дева» (1913), «Жертва богам» (1916); «На старых плитах» (1918; усі – Ростов-на-Дону). Опублікував зб. напівфантаст. оповідань «Химеры» (Ростов-на-Дону, 1913), спогади про театр. життя Москви і С.-Петербурга «Театральные воспоминания. М. Г. Савина» (Тифлис, 1929).

К. М. Поливанов

Стаття оновлена: 2006