Гершензон Михайло (Мейлих) Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гершензон Михайло (Мейлих) Йосипович

ГЕРШЕНЗО́Н Михайло (Мейлих) Йосипович (01(13). 07. 1869, Кишинів – 19. 02. 1925, Москва) – літературознавець, філософ, публіцист, перекладач. Брат Абрама, батько Сергія, дід Злати Гершензонів. Закін. Моск. ун-т (1894). Представник реліг.-філос. течії сусп. думки поряд з М. Бердяєвим, С. Булгаковим, П. Струве. Брав участь в укладенні зб. «Вехи» (Москва, 1909), автори якої засуджували революційність, матеріалізм та атеїзм рос. інтелігенції, протиставляючи їм реліг.-слов’янофіл. ідеали. У дослідж. з історії сусп. думки – «История Молодой России» (Москва, 1908), «П. Я. Чаадаев. Жизнь и мышление» (С.-Петербург, 1908), «Исторические записки (О русском обществе)», «Жизнь В. С. Печерина» (обидва – 1910), «Грибоедовская Москва» (1914; усі – Москва) – світогляд і діяльність діячів минулого оцінював з морал.-реліг. позицій. Аналог. підхід характерний і для праць, присвяч. творчості О. Герцена, І. Тургенєва, О. Пушкіна. Публікував архівні матеріали, зокрема дослідж. «Т. Г. Шевченко и кн. В. Н. Репнина» // «Русские Пропилеи», т. 2, Москва, 1916. Вивчав культурну історію євр. народу («Судьбы еврейского народа», Петроград; Берлин, 1922). Переклав окремі твори Ф. Петрарки, 4-томну працю «История Греции» К.-Ю. Белоха (Москва, 1903). Після 1917 працював у наук.-літ. установах, був головою Всерос. СП.

Літ.: Берман Я. З. М. О. Гершензон: Библиография. О., 1928; Переписка В. Ф. Ходасевича и М. О. Гершензона: [Публикация писем] // De visu. 1993. № 5; Портнягина Н. А. Жизненный путь и эволюция политических взглядов М. О. Гершензона // Биография как вид истор. исследования. Тверь, 1993.

М. Ф. Гетьманець

Стаття оновлена: 2006